Життєві історії 0
— Тепер виноград позривали твої онуки! — А що такого? Кислий, мабуть, був. — Звісно, кислий! Він же ще зелений! Вони майже всі грона пообривали! — Ну, спробували й кинули. Діти ж цікаві. Антоніна відчула, як закипає всередині: — Зіно, твої діти весь мій сад руйнують! — Не перебільшуй. Сад у тебе великий і багатий
Антоніна Іванівна щоранку обходила свою дачу з горнятком чаю в руках. Милувалася деревами, дбайливо
Життєві історії 0
— А можна ще котлету, тітонько Таню? — запитував Денис за обідом. — Звісно, — відповідала жінка, подумки прикидаючи, скільки фаршу залишилося в холодильнику. Її власні діти, восьмирічний Артем і шестирічна Соня, дивилися на двоюрідних братів і сестру із захопленням. Старші були для них авторитетом, і малеча намагалася наслідувати їх в усьому, включно з апетитом
Тетяна саме готувала сніданок на сімох, подумки намагаючись порахувати, скільки ж вони витратили на
Життєві історії 0
— Я люблю картоплю, але мама завжди робить пюре. Чомусь каже, що смажена картопля шкідлива для організму, — сказав Женька. — Це якщо забагато з’їсти, а я олії норму ллю, багато не додаю, тому в мене не шкідливо, — відповіла Ліза і вимкнула газ
Женя нікого не знав у новому будинку, куди вони переїхали нещодавно. Лише Ліза, яка
Життєві історії 0
— Пустіть мене, грішні! Не хочу більше жити! Забери мене, Валю, забери з собою, ясне сонечко! Немає мені життя без тебе! Немає! Немає!.. Алла виривалася з рук дочок, які намагалися відтягнути її від довгої дерев’яної скрині. Там лежала їхня сестра. — Не можу жити тепер, раз її немає! З Валею і ляжу! Закопуйте нас разом
— Пустіть мене, грішні! Не хочу більше жити! Забери мене, Валю, забери з собою,
Життєві історії 0
— Та що такого? Ну, був у нього випадок до неї. Дівчина «залетіла», він не захотів дитину. Позбавилися проблеми — і все. У нас у молодості, Іринко, пам’ятаєш, скільки таких історій було? Я сама двічі… ну, ти знаєш. І нічого, живемо ж
— Та що ти так хвилюєшся, Іринко? — каже Юля. — Дівчина вона молода,
Життєві історії 0
— Мамо, а давай ти не будеш лізти не в свою справу. Ось самі розберемося, ми дорослі люди! Не треба на нас приміряти свій особистий життєвий досвід. Та й якщо застосувати… Ти батька тут тримала біля своєї спідниці і що? Не поїхав нікуди, просто спився від безнадії. Так що досвід у тебе, вибач, поганий
— Я не стрималася, та й потім, а чому я мала стримуватися? Аня свою
Життєві історії 0
— Ці вареники були на замовлення! Я мала сьогодні відвезти їх клієнтці! Чоловік розгублено подивився на дружину: — Вибач, я не знав. Вони ж лежали на нашій полиці в морозилці. Я хотів їсти і зварив їх
Тетяна ледь пленталася додому з великою сумкою продуктів із супермаркету. Від утоми 34-річна жінка
Життєві історії 0
— Вона ж у нас бухгалтеркою в керуючій компанії працює. Усі два дні вихідних вона просто лежить пластом, в інші — то за поперек тримається, то тиском мучиться, то все разом
— Чесно кажучи, не розумію. Якби в мене зараз була можливість сидіти вдома, нехай
Життєві історії 0
Таку наречену ще пошукати треба: і трикімнатна квартира в центрі міста, яка дісталася від бабусі, і нова машина, нехай і в кредит, але своя, і всі необхідні меблі, і побутова техніка, аж до посудомийної машини. Гена прийшов на все готове
«Я ж не підписувалась на те, щоб прибирати за свекрушиною донькою! Це вже занадто!»
Життєві історії 0
— Що, жерти нічого стало, прийшла в нормальних людей гроші вимагати? — Які ще гроші? — не зрозуміла Наталя. — А ти не знаєш, які. Так, ми добре заробляємо. Так, дітей своїх по курортах возимо і за кордон вчитися відправили. Але твоїй матері й тобі, дрібній жебрачці, нічого не обломиться, так і знай
— Як же так, Наталко? Ми ж родина, рідні люди, як-не-як… — Мамо, якого

You cannot copy content of this page