Життєві історії 0
— Гаразд, я поговорю з нею, дізнаюся, чи погодиться, а тоді скажу, скільки грошей вам треба буде їй заплатити, — Наталя ледве стримала посмішку, бо знала, що зараз почнеться. — Яких ще грошей? Що ти верзеш? Звідки в нас такі грошиська?
— Ні, ось не знаю навіть, як ти збираєшся заводити дитину в такому віці,
Життєві історії 0
— Ось коли знайдеш гроші, тоді будівництво і продовжимо. Мені немає інтересу бігати по друзях і знайомих, діставати родичів проханнями позичити ту чи іншу суму. Хочеш жити у власному будинку — рухайся, Іро! Віталій якось швидко забув, що ідею побудувати котедж дружині подав саме він. На його вимогу була продана квартира
— І йому, Іро, зовсім не соромно тебе об’їдати? Чим ти сама харчуєшся? Чим
Життєві історії 0
— Забирайся в своє село, потвора периферійна! — не церемонилася свекруха-професорка віч-на-віч, забувши, що свого часу теж звідкись приїхала: пам’ять-то — вибіркова! — Іди, корів дої — тобі дуже пасуватиме! — А ось тобі! Сама йди до біса! — парирувала Олька, у якої цього разу кава, що втекла, залила плиту. — Вимиєш — не переламаєшся
— Льово, вгамуй свою маму, бо я за себе не відповідаю! — викрикнула Оля
Життєві історії 0
— Мамо, зупинись! Ікру поклади на місце. Її Катерина Василівна надіслала для підняття гемоглобіну! Наталія Михайлівна злякано завмерла і притиснула маленьку бляшану баночку до грудей. — Ну, я трошки… я в них поїм. Тимурчик же ніколи собі такого не купить, вони заощаджують. Діти, борги
Наталія Михайлівна обережно розбирала сумки, принесені донькою. Її рухи були повільними, вивіреними, ніби вона
Життєві історії 0
Купить, наприклад, кросівки дітям за однією ціною, а скаже, що купила дорожче. Активно користується готівкою, щоб зуміти викроїти для сестри кілька сотень гривень. Чоловік одного разу поцікавився, чому вона стала гроші знімати, а не карткою розплачуватися. — Мені так зручніше, — пояснила. — Коли бачиш, скільки в гаманці залишилося, легше контролювати витрати
— Виходить, що я обманюю чоловіка, — зізнається Оксана. — Але я або чесна
Життєві історії 0
— Вітя — мій колишній чоловік, — нарешті вирішила пояснитися жінка. — А Ліза — наша донька. Ми довгий час жили за кордоном, звичайно, за рахунок Віті. А тепер я подумала, що потрібно відновити сім’ю, повернулася. Тож ти можеш збирати свої речі. — Ніякої сім’ї у вас немає. Вітя одружений зі мною. І вас ніхто не чекав
— Вітя, у нас гості? — Таня прийшла після довгого робочого дня додому, на
Життєві історії 0
— А полуниця? Вона ж казала, що ви купили полуницю. — Купили. Яні. Бабуся сказала, що Яні мама дала грошей, а ти мені — ні. — А ти просила поділитися? — Я запитала, чи можна мені теж. А бабуся сказала: «Мама на тебе грошей не дала, тож нічого випрошувати»
— Мамо, Поля вже втретє телефонує, проситься додому. Вона що, захворіла? — Марина говорила
Життєві історії 0
— Ну і чого вона цілу кімнату займає? — запитала якось Настя маму, тримаючи однією рукою молодшого сина й одночасно намагаючись стягнути зі стільця старшого, який уявив, що сидить на конячці й загрозливо сильно розгойдувався. — Їй яка різниця, де спати? Вона ж там тільки спить. Приходить пізно, встає рано. Нехай би до тебе йшла. Вже п’ятнадцять метрів вам на двох вистачить! А нам тісно. Діти он ростуть, їм місце треба
— Алісо, будь людиною, поступися! Ти ж розумієш нашу ситуацію. — Розумію. Тільки я
Життєві історії 0
Думаю: «Ось воно, тримає коханку, винаймає їй квартиру чи на забаганки гроші дає». Знаєте, як це буває? Серце калатає, руки тремтять. Я ж не дурна, розумію, що такі суми просто так не відлітають. Може, подарунки, може, аліменти на сторону — хтозна
Живемо ми з чоловіком уже вісім років, звичайна собі сім’я, наче. Працюємо обоє, добре
Життєві історії 0
Двері відчиняє невістка, дивиться на мене, як на ворога, і каже: «А що ти хотів? Ми зайняті». Я в шоці, питаю: «Де син?» А вона: «На роботі, де ж іще». Я кажу: «Поклич його, поговорити треба». А вона мені, з таким холодом: «Ти не зрозумів? Нам ніколи з тобою панькатися». І двері перед носом зачинила
Я, звичайний чоловік, якому перевалило за шістдесят, усе життя відпрацював на заводі. Не мільйонер,

You cannot copy content of this page