— Ти мене не хотіла!!! Ви з батьком збиралися позбавити мене життя. Зоряна завмерла. Олег витягнув з кишені пом’ятий листок — направлення на переривання, датоване майже п’ятнадцятьма роками тому. Її ім’я, її минуле. Вона не вірила, що цей бланк, викинутий у смітник, опинився в руках сина
У Зоряни з Дмитром була річниця — п’ятнадцять років шлюбу, але свята не передбачалося.
Та й дівчата теж вдалися на славу: високі, міцні, рум’яні — справжня врода! Коси завтовшки з руку, очі, як у матері, сині, мов волошки, — словом, писані красуні. Та й посаг за кожну давав Захар багатий, тож від женихів не було відбою
Молодиця згорнувшись клубочком на долівці, захлиналася слізьми, а над нею, мов темна хмара, стояв
Смішно навіть, вона намагалася Тамару Ігорівну «мамою» називати, не розуміє, що вона їм чужа. Але Надія якось натякнула, що мама буває тільки одна, щоб не обманювалася. Коли у Надії зʼявилася дівчинка, назвали її Світланкою. Свекруха добре розгледіла малечу, зрозуміла, що та схожа на Надію, а від Валерія майже нічого не успадкувала, і була розчарована
Вона навіть хотіла називати її мамою, але зрозуміла, що в їхній родині так не
— Яку курку, куди прогнав? — питає бабуся, витираючи руки об фартух. — Курку, дзьобату. Вона мене дзьобнула в руку, ось! — показує хлопчик пухкеньку ручку з розпливчастим синцем і червоною цяткою там, де клюнула курка
Бабуся  цілий день бігала по хаті, вибігала на подвір’я, знову в дім, і так
— Дивись, Ганнусю, яку нам з тобою парасольку прислали, прямо з неба! — здивувався він. Дружина кивнула: — А пам’ятаєш, як ми на морі в молодості відпочивали? І ти мені таку шикарну парасольку купив! Білу, мереживну, ніби з фільму про панянок?
Дар’я притримала спиною важкі під’їзні двері. Виштовхнула коляску, взялася за дверну ручку. Тепер головне
Сніданок: глибока тарілка, повна круто зварених яєць, друга тарілка з домашнім сиром, нарізане великими скибами найніжніше солоне сало, трилітрова банка ранкового молока, білий хліб. Хліб там, до речі, був найсмачніший: з хрусткою підсмаженою скоринкою
Бабуся Мотря, мамина мама, кілька разів міняла місце проживання. І не просто переїжджала, а
— Ну що тобі, мамо, — бубонів Миколка, — рух – це життя, — коли Ірина Борисівна поскаржилася на втому і сказала, що вона вже не в тому віці, щоб цілий день стежити за трьома дітьми, готувати, прибирати. — Мамочко, — каже Миколка, — адже ти все це так добре робиш! Я їм їжу, приготовлену твоїми дбайливими руками
Оленка співала від щастя, ще б пак! У неї тепер була своя квартира, власна
Ось так, Тетянко, життя то раз – і пролетіло. От тільки лазив Федько по деревах, сорочині гнізда руйнував, а озирнутися не встиг… як того й дивись, щоб сорока гнізда на голові не звила. Вже немає в живих ні діда мого, ні батька з матір’ю, ровесники вже давно там
Дівчина сиділа на лавочці біля автовокзалу, чекаючи до самого вечора. Вона вже сходила до
У вітальні стояв величезний круглий стіл, за який три сестри й сіли. Катерина принесла з кухні чашки, чайник, заварник і коробку цукерок. Поки Тома мила руки, Марія прошипіла сестрі: — Приїхала в гості з порожніми руками, ось тобі й багачка. — Тому й багачка, що скупувата
— Ой, дивись, Маріє, Тамарка на таксі приїхала, багачка наша, — пробурмотіла Катерина, визираючи
У маленької Ганни-Софії, починаючи з імені, все дійсно цікаве і незвичайне. Вона поки не розуміє цього. У неї три набори бабусь і дідусів, у неї молоді та веселі батьки і взагалі, кажуть, що вона дуже дивним чином з’явилася на світ: не в лікарні, як усі діти, а коли мама з хрещеною пішли поливати квіти
— Іринко, Іринко, ти що робиш? — Галина Миколаївна стояла в передпокої, тримаючи в

You cannot copy content of this page