Рідне Слово – Сторінка 13

Життєві історії 0

— Та забирай його! Не потрібен він мені, заважає тільки! З Жулею треба до ветеринара, а Вадик захворів, соплі знову, тому в садок не ходить, з собою брати не хочу, доведеться вдома знову одного залишати. Не подобається мені це. Ще газ запалить! Переживаю щоразу

— Син хоче жити зі мною! — Ну, то забирай його. Він мені не

Життєві історії 0

Ваш колишній чоловік, потрапив у дорожню пригоду, потрібен його медичний поліс. Він сказав вам зателефонувати. Ви зможете привезти? — сухо запитав незнайомий жіночий голос у слухавці. — Що? Коли? І чому, власне, колишній? Павло — мій чоловік

— Алло, я слухаю. — Оля на бігу відповіла на незнайомий міський номер. —

Життєві історії 0

А найсмішніше — харчі з холодильника вигріб: сир, молоко, йогурт. Він теж, бач, їх купував за свої гроші. А за мої? Наче за мої нічого й не купували, ага… Жили тільки в мене. І за квартиру я платила. І багато чого ще. Теж мені, герой — догори дриґом

— І карниз заберу! Я його сам купував, між іншим, і вішав! — Та

Життєві історії 0

— Бабця твоя вже заповіт склала. Усе мені дістанеться. І будинок, і ділянка, і накопичені грошенята. Там небагато, але мені вистачить. Не віриш? Я спеціально для такого випадку маю копію документів. Показати? — Ти хто така? — засичала Дарина, розуміючи, що зіткнулася з шахрайкою, тільки дуже молодою. На вигляд їй було не більше двадцяти

Дарина розуміла, що на неї чекає найскладніше — доглядати бабусю. Старенька мала круту вдачу

Життєві історії 0

— Ігорю, завези мене до онуків і їдь сам! Вони ж там одні залишилися, мабуть голодні, а попереду ніч. Схопила з холодильника пакет, сунула туди хліб, ковбасу, молоко і кинулася слідом за чоловіком. Серце розривалося на частини, там же дочка в лікарні й онуки самі

Ігор вимив руки й сів за стіл. Тарілка борщу вже чекала на нього. Його

Життєві історії 0

— Нормально це? Ми одружені, а ти купуєш машину на ім’я мами? Щоб дружині не дісталася, якщо що? — з місця зірвалася дружина в істерику. — Так, значить? Дитина спільна, а машину — на свекруху? Так, для мене це чудовий показник твого ставлення до мене. Загалом, ніяка ми не сім’я, якщо так. Я поживу поки у батьків, а ти подумай

— Ще не подала, але пригрозила, що подасть. Поїхала зараз з дитиною до батьків

Життєві історії 0

— Одного я тільки не зрозумію, доню, за що ж ти мене так соромишся? Я начебто не злочинець, не пияка… Сільський ось тільки. Мабуть, у цьому мій злочин. Хоча, твій майбутній чоловік мене запрошував! Вважає, що я цілком гідний бути присутнім на весіллі доньки

— Тату, ти не приїжджай на наше весілля. Ну, правда, що ти будеш мотатися

Життєві історії 0

— Від тебе йду. Я дівчину собі знайшов, розумієш? — перейшов у наступ Олександр. — Ах, дівчину! Ну це я, звичайно, розумію! Як не зрозуміти?! Молоду захотілося? З начальника свого приклад береш?! Ну давай-давай! Удачі тобі! — прокричала Марина, намагаючись стримувати сльози. — Марино, я зараз не маю наміру з тобою скандалити. Просто ставлю тебе перед фактом і все, — відчужено промовив Олександр

— Сашко, а чого валіза в коридорі? Тільки не кажи, що тебе знову на

Життєві історії 0

— Ти не розумієш, — виправдовувався чоловік. — Це чужі гроші, ми крутимо бізнес. Ні, не скажу, коли буде «вихлоп», тоді й дізнаєшся. Так, я з роботи пішов, мені потрібен вільний час. Я все роблю заради сім’ї, не нагнітай, га? Від тебе одне скиглення вічне, спасибі мені потім скажеш. Ні, в суботу до твоїх батьків я не можу, у мене справи

— Налаштувала? Так. І не збираюся цього приховувати. Хоча… я від доньки просто не

Життєві історії 0

Я тебе ненавиділа. Хотіла ще помститися. Тому й поклала твою хустинку Ірі в домовину. Щоб вона твою печаль охороняла і не давала зняти. Я не розуміла тоді, що це покарання за вроки до мене через дочку прийшло. Потім уже, через роки, усвідомила. Але виправити нічого не можу

Їй було дуже соромно. І ще й незручно, якось аж винною себе відчувала. Так