Життєві історії 0
— Нарешті! Я вдома! — Катя заглушила двигун біля воріт батьківської дачі, усміхнулася, побачивши акуратно розчищені від снігу доріжки, і на мить заплющила очі. Тато старався. Чекав на неї
— Нарешті! Я вдома! — Катя заглушила двигун біля воріт батьківської дачі, усміхнулася, побачивши
Життєві історії 0
— Матері нема, а спадок є? — гірко запитала Діана. — А спадок є, — примружилась Рита. — Як то кажуть, з поганої вівці хоч вовни жмут. І взагалі, пізно мене виховувати, сестричко. Мене виховали наш татусь і чужа тітка, якій мама мене фактично віддала. Поділимо майно, а далі я тебе знову знати не хочу
— Вона ж сама тоді обрала батька, — твердо каже Діана, хоча в очах
Життєві історії 0
Сидів Вася у холодочку, за будиночком, а біля нього метушилася літня пані — годувала Васю млинцями, мʼясцем. — Надю… Надіє Петрівно, — заїкаючись, промовив Вася, тримаючи в руках млинець. — Мамо, це… колега, Надія Петрівна. Пані обпекла Надю поглядом, а Наді вмить стало все зрозуміло — і навіть весело. Так ось куди зникає Василь! Ось що… вірніше, хто є повноправним власником цього диво-чоловіка
Останнім часом Надійка все частіше почала замислюватися про сім’ю, дітей, дачу та город. І
Життєві історії 0
— Я вам служитиму. У вас залишуся, скільки скажете, — благала Настуня. — Все робитиму: і води наношу, і дрова порубаю, і в хаті приберу. Тільки, будь ласка, розчаклуйте вітчима. Ніяк нам без нього! Нас же шестеро в хаті. Мати, я і ще четверо малечі. Хто за них заступиться? Хто на ноги поставить? Пропадемо без чоловічих рук
— Сама до неї підеш? Ой, яка ж ти жаліслива! Подивіться на неї! За
Життєві історії 0
Як чудово, що я потрапив у цю сім’ю! Тесть — бізнесмен, правда, не олігарх, але котедж нівроку, машина є. Гроші теж водяться. Сам він якийсь дрібний, непоказний, та й на роботі цілими днями
— Як же мені пощастило! — думав Артем, розлігшись на ліжку. — Зараз молода
Життєві історії 0
Вони не могли нахвалитися донькою: на дачі все прибрано, город доглянутий, а в погребі, вишикувалися банки з огірками та помідорами. — Оце так доня, оце розумниця! — сяяла від щастя мама, вихваляючись такою господинею перед сусідами
Катерина отримала «тривожний дзвіночок» від начальства ще на початку січня, коли директор фірми зібрав
Життєві історії 0
А вона спокійно взяла бутерброд з ікрою, відкусила з апетитом і, дивлячись на онука, видала: — А я, Максимчику, прийшла тебе поцілувати та поїсти. Батьки в тебе заможні, хай вони подарунки й купують. У них грошей кури не клюють, усе тобі справлять. А в бабусі пенсія маленька, бабусі самій допомога треба
Ми із Сергієм, моїм чоловіком, усього в житті досягали власними мозолями. Починали, як і
Життєві історії 0
«Буде гідна заміна твоєму коту, Петрович, буде! Мурка наша якраз при надії». Настав час, і привела Мурка чотирьох кошенят. І один із них — ну вилитий Барс: рудий, крупний, шустрий! Сміху було — жартували, що то старий Барс Петровичу «онука» подарував, постарався дідуган
Село Богданівка вже, вважайте, майже відійшло в небуття. Живими лишилися тільки три хати, в
Життєві історії 0
— Ти, опудало розмальоване, — звернулася Петрівна до дівчини, — хоч би раз віника до рук взяла та підмела на майданчику! А ти, — зміряла вона грізним поглядом хлопця, — майстер-фломастер безрукий, щоб я тебе більше біля електрощитка не бачила! Не тямиш — не лізь і людей не сміши
Своїх нових сусідів Петрівна почула, щойно переступила поріг під’їзду. Повітря аж іскрило від напруги.
Життєві історії 0
— А нещодавно я ледь не впала: колишня невістка мені написала, з днем народження привітала. Пише: «Ольго Геннадіївно, вибачте за все, дурна була, емоції… Сподіваюся, ми з вами теж зможемо почати все з чистого аркуша»
Минуло вже п’ять років, відколи син Ольги Геннадіївни, Гліб, розійшовся зі своєю дружиною Мариною.

You cannot copy content of this page