Рідне Слово – Сторінка 135

Життєві історії 0

— Ну що, думала хитріша за всіх? — з такої фрази почала розмову по телефону Марина Львівна. — Ви про що? — Про те, що не смій промивати мізки моєму синові, чуєш? Дружин у нього може бути скільки хочеш. Сьогодні ти є, а завтра розлучився. А мати в нього одна

— Свекруха знову прийшла на ніч дивлячись. Часом Світлані здавалося, що Марина Львівна зовсім

Життєві історії 0

— Зробимо весілля! Складемося і зробимо! Я подивилася, потрібно тисяч сто. У мене є тільки десять, але ти за мене вклади ще 40, а я потім тобі віддам, як з’явиться, — із захопленням вимовила жінка. — Ми зробимо за свій кошт весілля двом дорослим лобам? Та ти що, жартуєш?

— Терміново приїжджай! Потрібно поговорити! — ошелешила старшу доньку несподіваним дзвінком Оксана Дмитрівна. —

Життєві історії 0

Вона готувала, прибирала, прала, доглядала за Борисом, встигала робити уроки за двох і не забувала про майбутню свекруху. Раз на три дні до них приходила «інспекція». Марія Гаврилівна перевіряла, чи нагодований синочок, чи чисто в квартирі й чи все добре в дітей. Ганна втомлювалася, але дуже намагалася сподобатися, і Марія Гаврилівна не скупилася на похвалу

Це було давно, коли ще справжні романи зароджувалися в студентських їдальнях. Так трапилося з

Життєві історії 0

— Ти мене почув? — перепитала Ганна Валентинівна в сина. — Цей торт не можна їсти. Я буду його дарувати своїй подрузі. Бачиш, на ньому напис? — Бачу, звичайно, — не відриваючи погляду від комп’ютера, пробурчав Анатолій. — Удома чого не залишила? — Не довіряю твоєму батькові

— Ти мене почув? — перепитала Ганна Валентинівна в сина. — Цей торт не

Життєві історії 0

— Скільки ти хочеш за своє мовчання? Не рахуючи того, що я виділю тобі грошей на позбавлення від дитини, підкину за моральний збиток і на послуги найкращого в місті психолога, якщо це буде потрібно, — буденно промовив, ніби вів мову про розпродаж у відділі жіночої косметики

Я вимкнула свій телефон, який останні хвилин п’ять буквально розривався від наполегливих дзвінків Ярослава.

Життєві історії 0

— Антоне, ось ти як баба, усі плітки збираєш! — відмахнулася Антоніна, не обертаючись. Вона помішувала щось у каструлі. — Ну так, посварилися вони з Василем. А як ще, якщо він безперспективний і безхребетний слинько? — Ага! Напевно, саме це Людка з сусідом на своєму ліжку обговорювала?

— Твоя сестра приїжджає? Знову? — Антон був явно невдоволений приїздом Людки, рідної сестри

Життєві історії 0

— Інвестиційна компанія «Пані пенсіонерша». Чули про таку? — Наталя пожвавилася, ніби їй самій було цікаво дізнатися відповідь. — Боже мій, та ви що? Реально? У нас усі пенсіонери там! Сусіди наші вже всім дітям квартири купили, тепер онукам відкладають. І все завдяки цій компанії

— Ну що ви, справді, живете, як жебраки? Нічого-нічого, я-то з вас людей зроблю!

Життєві історії 0

Ірина продовжила нарізати ковбасу. Сьогодні з шостої ранку вона, немов заведена, працювала на кухні. Салат «Олів’є», «Східний», «Гранатовий браслет», «Сирний» і ще бозна-який… Нарізавши ковбасу, Ірина красиво й акуратно виклала скибочки на тарілку. Тепер на жінку дивився величезний шматок сиру. Його теж потрібно було порізати. Одна скибочка, інша, третя

— Сергію, перевір картоплю на салат. Якщо вже м’яка, то можна вимикати, — попросила

Життєві історії 0

— Що? Ти приготувала біляші?.. Подавай одразу з активованим вугіллям. Хоч не так сильно отруїмося, — поблажливо пирхнула свекруха Зінаїда Миколаївна. — Зіно, ну чого ти. Не бурчи. Давай хоч спробуємо спочатку. Раптом дівчина й справді все зробила як треба? — заступився за невістку Олександр Петрович

— Що? Ти приготувала біляші?.. Подавай одразу з активованим вугіллям. Хоч не так сильно

Життєві історії 0

Столи ломилися від частувань, жінки напекли пирогів, а чоловіки принесли міцних напоїв. На вихідних молодята з’їздили в місто, поїли пломбіру, якого в селі тоді й не бачили, та в кіно сходили — така в них була перша, скромна шлюбна мандрівка

Ця історія трапилася з моєю двоюрідною бабусею, Орисею. Спочатку, коли вона нам її розповіла,