Рідне Слово – Сторінка 143

Життєві історії 0

— Олексійко — вилитий мій Федька, тільки й залишилося мені від нього приємне на згадку на все життя… — з усмішкою повторювала Алла, дивлячись на синочка. — Так казала я тобі, не йди за нього, — буркотіла бабуся Олена Петрівна, — одразу ж видно було, що телепень і бабій ще той. До того ж випити ніколи не відмовить

Алла переживала не найкращі часи. Її шлюб розпався, і вона, мов поранена пташка, знову

Життєві історії 0

На столі був чай і кекси. А з кухні запаморочливо пахло чимось запеченим. М’ясом і сиром, здається. Якось затишно, все, тепло. Донька Оленка таке створювати вдома поки що не навчилася. Молода ще. – Привіт, тату! – крикнув Гліб. – Будеш із нами грати? Ми ніяк не можемо Галю перемогти. – Привіт. Весело у вас

– Я вас бачу вперше. За що мені вас прощати? – смикнула плечем Галя.

Життєві історії 0

– Ох, Зоє, ну й наївна ти. Та давно у вас сім’ї немає. Так, живете за звичкою. Ось що вас пов’язує, окрім твоєї прихильності

– Ох, Зоє, і натерпілася ти з цим гульвісою! Та нащо він тобі потрібний,

Життєві історії 0

– Це неважко було зробити, – спокійно відповів Олексій. – Я просто зіставив кілька фактів і дійшов до такого виходу. Я ж теж маю гіркий досвід у таких справах…

– Запросіть до мене Світлану Миколаївну, – звернувся Олексій Петрович до своєї секретарки. Через

Життєві історії 0

– Подарунок? – зрадів Андрій, дивлячись на велику коробку. – Подарунок це добре. Я люблю подарунки. А що це за подарунок

Віра прийшла в гості до доньки та її чоловіка. В одній руці у неї

Життєві історії 0

— А ми з бабусею купуємо недорогі продукти. Вона в мене дуже дбайлива. Ось, наприклад, часто бере свинячі ноги для холодцю, вони дешеві. Довго їх бабуся варить: так, що кісточки потім м’які стають, ось собаки і з’їдають їх дочиста. А нам бульйон на холодець або на борщ залишається

Над Катрусею в класі сміялися, бо була дівчина дуже вже чудна. Ходила до школи

Життєві історії 0

— Як там кажуть: у вас товар, у нас купець, – сказав Дмитра тато. — Так-так, так і кажуть, – погодився Олег. — А давайте за знайомство, – запропонувала Алла, – так легше буде, і не соромтеся, ми з Шурою старалися

Рука Алли, за звичкою, поставила на стіл зайву тарілку. — Когось ще чекаєш? —

Життєві історії 0

— Я, наприклад, не хочу унітази чистити. І жити в цій квартирі не хочу — від неї якимось стареньким духом пахне. Та й спати удвох на дивані — це негігієнічно. Ти ж казала, що на оренду теж гроші відклали, — звернулася вона до матері

— Ну що, мої любі? Вступили обидві? Молодці які! Ти, Віко, куди вступила? —

Життєві історії 0

– Мамо, тату, ну що ви через якусь дрібницю один одному нерви тріпаєте? Ви можна сказати один з одним ціле життя прожили, повинні притиратися один до одного, а у вас навпаки, постійна сварка йде, і йде вона на шкоду вашому здоров’ю

Свій ювілей Ольга хотіла святкувати в кафе. А що?! Має право! П’ятдесят років, піввіковий

Життєві історії 0

– Ну, я ж бачу, що не все добре… – сказав Олексій. – Як мінімум уже тиждень я не помічаю на вашому обличчі чарівної посмішки

– Запросіть до мене Світлану Миколаївну, – звернувся Олексій Петрович до своєї секретарки. Через