Рідне Слово – Сторінка 143

Без категорії 0

Я випадково підслухала розмову. – Ти де? — спитав Дмитро. – Забігла до мами, – відповіла Ліза. – Навіщо? — різко спитав він. — Просто подивитись, як вона. — Щоби понад 10 хвилин там не була

Я раділа, коли Ліза вийшла заміж за Дмитра. Пам’ятаю, як вона вперше привела його

Життєві історії 0

— Алло… алло, матусю, ні не плачу. А ви вже дісталися? Ах, на станції… Ні, у мене все добре… Катя намагалася не плакати, але вона розуміла… Дитинство закінчилося, ось так… несподівано. Подружки Каті, звісно ж, зраділи, вони щебетали, як же це здорово. Іноді до неї приходила ночувати Оленка, іноді Іринка, загалом самотньою Катя і не була

— Дмитро! Ти ж обіцяв! Катя знає, мама зараз плакатиме, а тато виправдовуватиметься. Мама

Життєві історії 0

— Навіть соромно людей викликати, – вимовила Олеся, морщачи ніс. Вони вирішили викликати клінінгову службу для прибирання. — Нічого. Вони й не таке бачили, – усміхнувся чоловік. Через чотири години квартиру стало не впізнати. Бруд відмили, сміття винесли. Вікна та дзеркала просто виблискували. І пахло свіжістю. Не пах свіжістю тільки В’ячеслав

— Ну ти що? У тебе квартира, а ти на орендованій живеш! — А

Життєві історії 0

— Ігоре, ви маму лікарю показували? Я як лікар тобі кажу – симптоми дуже нехороші. Тут потрібен психіатр. — Ну Еля ж нічого не говорила, отже, все нормально, – відповідає. Наступного ранку я прокинулася від запаху газу

Мені 37. Працюю масажистом. Усе пристойно: медичний масаж діткам із проблемами після травм. За

Життєві історії 0

Вільний час у мене був тільки вночі, а потрібні книжки, як на зло, були в одному екземплярі і їх не видавали на руки, залишався варіант – читальний зал, нічний абонемент центральної бібліотеки. Мабуть, із цього все і почалося. Я знала, що бабусі – божі кульбабки точно обговорюють мене, але не думала, що їхня уява настільки багата

Старенькі сусідки в моєму під’їзді вирішили, що я – дівчина зі зниженою соціальною відповідальністю,

Життєві історії 0

— Ось у нас спільний бюджет, – виносив мозок дружині Роман. – Але якщо відкинути харчування й оренду, то все йде тільки на тебе. Чи не здається, що це несправедливо? Це марнотратно. Я розумію, що жінці найбільше треба, але не до такої ж міри. У нас усе йде на тебе і ти не бажаєш якось навіть зменшуватися у витратах

— Коли зустрічалися, нормально все було. Ну або я дзвіночки не помічала, перебуваючи в

Життєві історії 0

— Здоровенний шматок червоної риби, – поділилася я зі свекрухою. — І більше помсти не буде? – запитала мама Матвія. — Не буде, – кажу, – просто хочу дати йому відчути, дорікнути, він негарно чинив. — За що я тебе і ціную, – кивнула мама чоловіка, – не мстива ти

— Купи червоної рибки! – попросила я Матвія, який зібрався в магазин, – невеликий

Життєві історії 0

— Ну і ну, – хитав батько головою і було видно, що поведінкою зятя він незадоволений. – Невже йому приємно жити в такому безладі? Тесть з тещею готові меблі нові купити, а він на ремонт найпростіший не згоден витратитися? Ну що ж, милуйтеся подертим диваном

Аліні 30 років, у неї 8-місячний син. Як тільки малятко зʼявилося на світ, з

Життєві історії 0

Пишного весілля ми не робили, лише розпалися. Після одруження переїхали з до батьків Івана

Я народилася та виросла в селі. Після закінчення школи вступила в університет, який знаходиться

Життєві історії 0

Ми могли позичити гроші в банку, але тоді довелось би їх повертати з чималою переплатою. Я попросила батька, щоб той продав свій будинок і вторговані кошти віддав на наші потреби

Ми з Андрієм після весілля почали жити у домі мого батька. Мій брат мешкав