«Сорока-ворона на припічку сиділа, діткам кашку варила…» — Уляна лагідно перебирала крихітні пальчики, дивлячись,
— Знаєте, Ганно, найстрашніше на старості — це стати кісткою в горлі для власної
— Нікуди я не поїду! Чуєш, Оксано? І не проси навіть! — я склала
У нас, жінок, якось воно так заведено: тягнеш на собі весь дім, як віл,
— От скажи мені, Галю, як нам тепер жити? За що дітей годувати? —
Стара, трухлява віконна рама ледь чутно рипнула, коли Галинка всією вагою сперлася на неї.
Надія тихо стояла під дверима доньчиної кімнати, прислухаючись до гнітючої тиші. Ще минулого тижня
— Ти тільки не ображайся, Богдане, але нічого в нас із тобою не вийде,
— Понаїхали, — глухо пробурмотів Павло, відпихаючи ногою від порога чужі дорожні сумки. —
Нашому Славкові було всього десять, коли він перестав бути безтурботною дитиною. Але того гарячого