Рідне Слово

— Інший раз бутерброди з собою і бігом-бігом на метро, каву дорогою купуємо, – розповідає Лариса, – темп життя у нас швидкий. В обід удома нікого немає, і чоловік, і я їмо в корпоративних їдальнях, супами і борщами я займаюся тільки, коли донька хворіє, і у вихідні. Вечеряємо всі разом, але в доньки – сирки, а в нас найчастіше щось швидке: сосиски, пельмені, макарони. Можемо й піцу замовити. Таке харчування всіх у родині влаштовувало

— Приїхала раз за 5 років, одразу почала свої права качати, – обурюється Лариса,

Життєві історії 0

— Ось, онучко, дивись, що я тобі принесла, – мама принесла Лілиній доньці пакет із речами, – Тобі буде якраз, тітонька Марина і зросту з тобою одного, і комплекції. — Вона примудрилася в пакеті принести речі від дружини брата, – обурюється Ліля, – джинси, блузки, футболки старі. Зрозуміло, я відмовилася все це брати. Не треба мені такої допомоги. Та й речі були – без сліз не глянеш

Я досить рано вийшла заміж, – розповідає Ліля, – у 19 років. Довелося навіть

Життєві історії 0

— Він дуже гарний, – казала тітка, – Катерину любить. Тільки отримує копійки, не щастить із роботою, не зачепистий. Та й аліменти на 4-х дітей спробуй виплати. Як вони жити будуть? Тітка при цих словах плакала, але Катя слухала настанови мами і запевняла, що все буде так, як мама радить. — Не промотаю я спадщину, – присягалася Катя, – однокімнатну продамо, а твоя двокімнатна піде Юлі, як виросте. Що ж я, зовсім без розуму чи що

Мама телефоном розповіла сьогодні про мою родичку, а точніше – троюрідну сестру Катю. А

Життєві історії 0

— Вірочка! Як ти вчасно! Я другий день не чую дитини. Вона дуже сильно кричала кілька днів, а потім затихла. Я вже Василю, дільничному нашому дзвонила, та він сказав, що краще тебе викликати. Я якраз дзвонити збиралася, а тут ти. Ключі! Зараз! Марія Григорівна відчинила шафку на стіні, в якій зберігала ключі від дачі та гаража. Там же висіла зв’язка від квартири сусідів, яку їй свого часу віддала Ольга. Настя випросила в сестри її зв’язку, мотивуючи тим, що втратила свої, а зробити інші зараз часу немає. Про ключі в сусідки вона просто забула

— Маріє Григорівно, добридень! Скажіть, ключі від квартири Насті у вас? Марія Григорівна, відчинивши

Життєві історії 0

Посаду чоловік займав невисоку, тому самостверджувався вдома, коштом дружини. Ліда, попри те, що була талановитим дизайнером, просиджувала на низькій посаді та зарплаті, не наважуючись просити підвищення.

– Ну що, приймай блудного чоловіка! Уявляєш, я зрозумів – краще за тебе нікого

Життєві історії 0

– Що, знову нажалівся, паразит такий собі? Звик по гостях шурхати, поки матері вдома немає! Бабусю Люда, я й сама не проти віддати Дмитра в дитячий будинок, втомилася від нього

Дмитро неохоче виліз з-під ковдри підійшов до замерзлого вікна. Шар льоду на склі був

Життєві історії 0

— Дівчатка, мені потрібна ваша допомога, – звернулася вона до своїх колег на роботі, – потрібне вбрання на весілля, а ось яке – не уявляю. Я так давно не вбиралася, все сиджу вдома або по семінарах їжджу виступати, і що тепер носять на такі заходи – не знаю. Жінки заметушилися, стали сперечатися, який колір і фасон пасує Ганні, у відділі для співробітників музею почалися мало не дебати. Ганна почервоніла, закрила щоки долонями і похитала головою. — Боже, я вже хвилююся, що зі мною вирішать, немов це моє весілля, а не Оленки… – усміхалася вона

Ганні Сергіївні, колеги по роботі, дали прозвище – «музейний експонат». Вона і, справді, працювала

Життєві історії 0

— Ви тепер обидва стали дорослішими. Прямо з сьогоднішнього дня. Тому що стали учнями. І просити гроші чи щось інше в крамниці вам уже не варто. Якщо хочете заробити, то це зовсім інша справа. Можете допомагати людям. Пенсіонерам за хлібом ходити, в саду грядки поливати. Це по-чоловічому, по-дорослому. Хлопчики згідно кивнули і пішли додому. Наступного дня вони знову обидва прийшли на урок. Валентина Петрівна одразу ж помітила, що хлопці в чистих сорочках і шортах, з вмитими обличчями і зачесаними чубчиками. — Прошу вас, панове, сідайте, – з повагою запросила їх Валентина Петрівна

Валентина Петрівна йшла до магазину, який знаходився в кінці її вулиці. Будинки тут були

Життєві історії 0

— Думаєш він довго буде на це дивитися? Озирнися: навколо повно молодих, красивих, розумних і самотніх, які готові будуть кинути все і забезпечувати чоловікові затишок, дарувати йому дітей. Ну поговори ти зі своєю начальницею, не можна ж так. У неї є сім’я, а ти без сім’ї залишишся. Рахунок є, квартира є, у будь-якому іншому місці тебе візьмуть із розпростертими обіймами, якщо що. Знизь темп, піди з цієї посади, делегуй повноваження. На тебе скинули все і ти скинь. Хоча б частину. — Так, мамо, ти маєш рацію, – каже Олена, – ось зараз угода, а потім я перегляну своє ставлення до роботи. Так, так не можна

— Я так зрозуміла, що вони посварилися, – ділиться з подругою Галина Геннадіївна, –

Життєві історії 0

– Олено, вибач, звичайно, але ми звикли до смаженого. Я не змушую тебе їсти те, що я готую, але ти нас не змушуй міняти свої смаки

Коли Микита сказав батькам, що хоче познайомити їх зі своєю дівчиною, вони зраділи. Мама