— Я нормально все це пережила, що тепер вдіяти? – зітхає Любов. – Весілля велике ми влаштовувати не стали, просто вечір, привітали молодих, а ось свекруха виділилась, так…
— А що їй не сподобалося? Ну так, ранній шлюб через очікування малюка, але ж повнолітні обидва, і наречений, і наречена. Весілля ви грали на свої, у неї не просили, чим незадоволена? – цікавиться подруга.
— Та всім незадоволена: навіщо дозволили, як допустили, повинні, напевно, були кістьми лягти, але не дати відбутися цьому шлюбу, – відповідає Любов. – Таку сцену потворну влаштувала, жах. От скажи, якщо тобі так не подобається ця подія, якщо ти не приймаєш і не розумієш, то навіщо йдеш на урочистість? Сиди вдома і злись у куточку. Ні, треба прийти, зіпсувати всім настрій, підкреслити, так би мовити, трагізм моменту. На наречену докорами сипе, її батькам пред’явила за виховання, мене цькувала. Жах. Так неприємно. Цілком імовірно, що син з Уляною все життя проживе і що? Згадувати тепер про бабусю і про те, як це саме життя починалося?
— Правда, чого домоглася? Онук до неї тепер на поріг не ступить, правнука не покажуть… Та годі, не хвилюйся через безглузду бабусю, владнається все…
Взагалі, свекруха Люби не така вже й старенька, їй усього 63 роки. Самій Любі 41, її чоловікові 42, а одружився днями їхній 18-ти річний єдиний син і онук.
— Матвій з Уляною вчилися в одному класі, точніше, дівчинка в 6-му до них прийшла, була новенькою, – розповідає Любов. – І ось, буває ж таке, як посадили їх разом за парту, так вони й не розлучалися більше. І портфель син за нею старомодно носив, і пропадали то в нас вечорами, то в батьків Улянки. Ми навіть жартувати почали, що до майбутньої дружини сина звикли майже з пелюшок.
Матвій сприймав жарти батьків цілком серйозно, погоджувався, так, Уляна – його майбутня дружина. Син ріс цілком благополучним хлопчиком, без підліткових бунтів, не(розповідь для сайту Рідне Слово) зв’язувався з поганими друзями. Любов вважає, що це саме через те, що в нього завжди була Уляна на першому місці.
У старших класах, коли почали говорити про майбутній вступ до інституту, Матвій сам говорив про те, що вони з Уляною одружаться, щойно закінчать там навчання, вступати будуть разом, щоб не розлучатися. Але… звісно ніхто не очікував від молодих, що весілля відбудеться так швидко, через місяць після отримання атестата про середню освіту.
— Ну ось так у них вийшло, – розводить руками Любов. – Молоді, гарячі почуття, досвіду замало. Вийшло, що вийшло, підвела контрацепція. Звісно, особливого захвату від новини ми з чоловіком не відчули, але й гнобити молодих не вважали за потрібне. Все одно вже нічого назад не відмотаєш, дитинка не розсмокчеться, а до Уляни ми і звикли, начебто.
Любі та її чоловікові хотілося б, щоб син закінчив навчання спочатку, та й дівчині, яка закінчила школу цілком пристойно, не годиться залишатися без освіти. Але… познайомилися з батьками Уляни і почали готуватися до того, щоб діти одружилися.
— Син інший варіант навіть не розглядав. І я не пропонувала, і батьки Уляни зітхали, але слово «переривання» навіть не вимовлялося. Вирішили, що розпишуться, у мого чоловіка є спадкова однокімнатна квартира, ми будемо допомагати. Уляна, до речі, вступила до інституту, після першого семестру піде в академку, далі думатимемо, начебто бабуся її збирається правнука няньчити, щоб дати молодим можливість вчитися. Молоді ж прабабусі обидві.
Син Люби одразу заявив, що піде на заочне відділення, щоб утримувати дружину і дитину, але цей варіант відкинули батьки: є допомога і підтримка, чого город городити? Вчіться, одружуйтеся, дитинку виростимо. Все одно ж утримувати свого студента збиралася кожна сім’я, ну, подумаєш, буде ще й малюк.
І тільки одна людина буквально встала в протест від новини, що Матвій одружиться і стане незабаром батьком – це свекруха самої Люби. І не сказати, що свекруха сина сама дитя завела пізно, всього в 21, а заміж пішла в 19, але чомусь ранній шлюб єдиного онука обурив її до глибини душі.
— Здуріти, просто здуріти можна, – зустріла бабуся новину. – Як ви могли допустити? Як ви могли дозволити? Дитині треба освіту здобувати! А ви такі оптимістичні: нехай буде малюк! Що це за наречена така, яка ноги розставляє до того, як шкільну сукню зняла? Це порочне дівчисько! Треба було наполягати на тому, щоб дитини ніякої не було, а ви допомагати збираєтеся? Матвій невідомо кого в сім’ю тягне, а ви потураєте? – лютувала свекруха Люби.
Відсилання до того, що Матвій і Уляна вже роки дружать, що сама свекруха вийшла заміж дуже рано – порожній звук. Бабуся кричала, що її чоловік був старший на 7 років, уже працював, міцно стояв на ногах, а вона заміж йшла не по причіні цікавого стану, і дитина зʼявилася тільки тоді, як вже закінчивши технікум, та й узагалі, раніше рано заміж виходили, а тепер немає такої традиції, а ви потураєте порочним інстинктам онука.
Матвій про настрої бабусі знав, але не все, основну частину образ на адресу Уляни молодий чоловік не чув. Його бабуся м’яко дорікала в тому, що він псує собі життя, вішає тягар на батьків і взагалі не треба одружуватися.
— Нехай навіть і буде дитя, – умовляла (розповідь для сайту Рідне Слово)бабуся Максима. – Одружуватися і жити сім’єю навіщо? Ну який із тебе зараз чоловік? Ходив би до дитини, а там… виростете обидва з цього кохання і все, тільки роки студентські собі зіпсуєш.
Онук не погодився з думкою бабусі, подальші її скандали були адресовані синові та невістці, а через місяць відбулася реєстрація шлюбу, на яку бабуся прийшла без подарунка, але з цінними думками.
— А нема з чим мені тебе, онуку, вітати! – заявила бабуся на торжестві, а до переданого їй слова сиділа тихо. – Береш у дружини легковажну дівку, яка примудрилася залетіти у такому ранньому віці, у школі ще, псуєш собі долю, зв’язуєшся з родичами, які дочку не зуміли виховати правильно. Де тут свято? Не бачу. І мій дурень син із дружиною сидять і радіють: у них буде онук. Тьху!
Німа сцена закінчилася сльозами Уляни та її матері, зрозуміло, весілля було зіпсовано, хоча бабуся, висловившись, покинула банкет. Сяк-так охололи, але осад залишився. Тепер свекруха Люби щиро дивується, чому онук не бере слухавку, чому з нею не бажає розмовляти син і невістка.
Є образа і з боку батьків Уляни. Так, вони розуміють, що бабуся Максима ні з ким не погодила свою промову, але чути про себе й доньку таке – приємного мало.
— Ось зараз і займаємося тим, що залагоджуємо і налагоджуємо знову взаєморозуміння. Не знаю, як чоловік, вона йому все ж таки мати, а ні я, ні син із нею спілкуватися не бажаємо. Ну яка твоя справа, врешті-решт, не тобі ж утримувати сім’ю молоду і з правнуком няньчитися! – злиться Любов.
А ви що скажете? Бабуся має рацію? Не повинні були батьки бути такими добрими з дітьми в цій ситуації? Ранньому шлюбу треба було запобігти? Чи як?
Фото: авторський контент сторінки “Рідне Слово”.
