Життєві історії 0
Одружилися вони з Юрієм одразу після інституту. Вона завжди була дуже позитивною, порядною, красивою, стрункою, господарською. Вона обіймала добру посаду, її цінували на роботі
Віра Матвіївна та Юрій Андрійович відзначили перлинне весілля. Вони повернулися з ресторану задоволені та
Життєві історії 0
На Люсі був яскравий, симпатичний сарафан і босоніжки у тон. На голові була стильна зачіска, а на обличчя було накладено легкий макіяж і раптом… Марія Миколаївна ясно відчула сором…
Марія Миколаївна подивилась у дзеркало. – Оце так, – сумно промовила вона. З дзеркала
Життєві історії 0
– Про що задумалась? – запитав Влад по дорозі додому. – Та так. Про нездійсненне … – сумно відповіла дівчина. Через місяць Ліда зрозуміла, що по-справжньому закохалася. Такого раніше ніколи не було з дівчиною. Побачивши Влада, серце завмирало в грудях і йшла обертом голова
– Вибачте, де Максим? – здивувалася Ліда, побачивши нового водія. – Не маю честі
Життєві історії 0
А тепер виходить, що Люда все зіпсувала, у Дмитра закохалася, а Дмитро не фінансовий аналітик, як Віктор. І Дмитро не такий ввічливий, не підлабузник, не вміє навести туману, не зміг здивувати Дмитро тещу, не зміг зачарувати
Ірина Федорівна мовчки, з ледве вловимим сарказмом дивилася, як зять, дочка та її онук
Життєві історії 0
– А тобі не шкода батьківського дому? А що як захочеться повернутися, чи може Сашкові знадобиться потім?
Захару здавалося, що попереду його чекає світле і безхмарне життя, тому що він був
Життєві історії 0
– Та це ж викапаний Юрчик! – подумала вона. – Подивився ще так байдуже, не впізнав… Але ж Юрка не знайшли… А раптом це все-таки він?!
Тетяна Андріївна йшла додому з важкими пакетами продуктів у руках. Жінка сумно подивилася на
Життєві історії 0
— Брав? – запитую пасинка. — Ти що! Не брав, я не палю. Так і скажи, що я і тобі у квартирі заважаю, не шукай приводів, щоб батькові про мене наплести чогось поганого, – сказав пасинок ображеним тоном. — Гліб, я приводів шукати не стану, ти мене знаєш, якщо ти станеш мені «заважати», я прямо про це скажу. І тобі, і батькові, – кажу
— А це ви винні, якби ви просто їх йому купили, то не довелося
Життєві історії 0
— Приходжу з роботи, а її вдома немає, – говорив Гліб, – вона на роботі затрималася. Їсти нічого, у хаті безлад. Або вона вдома, але обкладена паперами, їй працювати треба, звіт горить, план не зроблено, проєкт не здано, а мене немов і немає! — А як вони сварилися! – згадує Наталя Михайлівна, – Бувало і мене не соромилися! Тільки іскри летять, нізащо вона не поступиться
Мені вона дуже подобається, спокійна, домовита, розважлива, і, якщо чесно, то вона не заслуговує
Життєві історії 0
— Я не можу кинути, – вперто каже мама, – Аня з чоловіком приїдуть, хоч картоплі й огірочків заберуть, варення на зиму. У них же пучок кропу й той за гроші… — Аня приїжджає тільки в травні, – каже Женя, – закинуть картоплю в землю і ручкою мамі помахають. А я маю ходити підгортати, від жука обробляти, поливати, полоти і збирати, щоб сестра в листопаді багажник продуктами завантажила
— Женька? Женьці й горя мало, що мама одна на городі виснажується. Де вже
Життєві історії 0
— Зате пироги в тебе виходять ну дуже смачні, – сказала подруга із сусіднього під’їзду, з якою Саша частенько гуляла разом із дітьми, – ось і печи. — Я заїкнулася було про те, щоб відкрити свою справу, маленьку пекарню, – згадує Саша, – печу сама, сама собі бухгалтер, можна домовитися зі збутом. — Не сміши, – висміяла мама, – бізнесменка. А хто замість тебе дітей твоїх буде виховувати? Я чи що
Олександрі 38 років. І зараз вона цілком успішна жінка. А був час, коли здавалося,

You cannot copy content of this page