Іноді він почував себе негідником. Але не часто, не часто. Так всі так живуть! Більшість точно. 20 років шлюбу, навіть найкращого, кому хочеш набриднуть
Коханка в нього була щочетверга. Вихідні для сім’ї це зрозуміло. Дача, свята, гості. У
– Продай ти вже цю корову, вона й молока мало дає, навіщо утримувати її, а кішку сусідка візьме, баба Нюра добра, не відмовить, за тиждень чекаємо на тебе
Тетяна Іванівна сиділа у своєму холодному будиночку, в якому пахло вогкістю, давно лад ніхто
– А час скінчився, все, стара, пожила. Допоможи мені помитися, одягну нову сукню. Ну, це ми потім з тобою обговоримо, хто ховати буде, хто могилку копати стане, час поки є
Баба Марія, яку зазвичай кликали просто Маня надумала йти з життя. Була п’ятниця, обідній
Зіна почула, як у дитячій кімнаті миттєво відчинилися двері, і дитячі ніжки побігли у бік кухні, одразу дві пари ніг. – Розбудив дітей, таки, – майже застогнала Зіна. – От нехай тепер сам їх назад у ліжко заганяє
Зіна вже засинала, коли стукнули вхідні двері і потім почулися обережні кроки чоловіка. Кроки пройшли
Тітка Наташа не забувала, зрідка давала то 500 грн то тисячу, то дві, але Надя намагалася брати в неї якнайменше і взагалі мовчати про матеріальні труднощі. Тітка і так для неї багато зробила, а їй треба було й про рідних дітей думати
Батьки не заперечували — Надя підозрювала, що вони думають завести ще восьму, дев’яту і
Жити вони із Софією змушені були дуже скромно. Бідненько навіть. Отримували від держави небагато, та й на тому добре, старі, утриманці. Але ось квартирка їх останнім часом сильно занедбалася – то кран потече, то труба лусне. Витрати
Семен Іванович погано почувався з самого ранку. Дивно паморочилося в голові й в очах
Алла потягла чоловіка до картопляної грядки. Серед соковитих, нещодавно викопаних бульб лежав згорток. Боря з подивом роздивлявся іржаві шпильки, голки, сплутане волосся, іржаві дріт і ключ, погнуті леза бритви. Усе це було перемотано товстою чорною ниткою. — Пару годин тому знайшла іржавий підклад. Так злякалася, що одразу в будинок забігла. Не знаю, що робити
— Алло, борщ! – крикнув Борис, заходячи в будинок. — Та постривай ти…, –
— Нічого Зойку не проймало, ні позбавлення кишенькових грошей, ні розмови, ні те, що ґаджети відібрали, ми по-всякому пробували вже, але куди там!  І на облік поставили її в дитячій кімнаті, і могла на кілька днів зникнути з дому, – хитає Інна головою. Тривав цей період років три. Діана примудрилася в 10-му класі залишитися на другий рік, потім пішла, забравши документи зі школи. А у 18 років несподівано поведінка змінилася. Але ж вітчим уже її попередив, що після повноліття вона – на «вільних хлібах»
— Боюся тільки, що молодшенька моя може проговоритися. Вона з Зоєю не особливо дружна.
— Та чим ти мені допоможеш? – сумно усміхнулася Женя, – Ні, Діано, це мій хрест, і мені нести його. Але розумієш… Мені страшно. Я віднедавна почала зриватися на неї, кричати, обзивати… Не зі зла, просто нерви не витримують. А потім так паршиво на душі від того… Ну що я за дочка така, га? Лікарі кажуть, звісно, що вона все одно нічого не розуміє, але мені здається… Я бачу, іноді, рідко, що в неї осмислений погляд. І вона дивиться на мене з німим докором… У такі моменти я почуваюся останньою сволотою, Діанко, розумієш
Діана мовчки дивилася на ще молоду, сповнену сил жінку, що сидить зараз перед нею
Минуло багато років, а вони дружать і досі, хоча обом, з різницею в один місяць, п’ятдесят чотири роки. Олена згадала дитинство, молодість, якусь відчайдушність, що була притаманна їхньому віку в ті часи, коли ще живі були батьки, і в них була дача (хто б знав, що за багато років, Олена сумуватиме за цією дачею, де можна було жити з весни до пізньої осені)
Як добре! Дихати, дихати, дихати! Такий аромат, тут, за містом… повітря восени буває таким

You cannot copy content of this page