Жінка, видно його дружина, одягнена була у світлий брючний костюм вільного крою, розпущене доглянуте волосся, практично без макіяжу
– Лариско, це ти? Скільки років ми не бачилися… Ну ти, звісно, панянка видна,
– Мамо, а де мій подарунок? – Алла кинула побіжний погляд на стіл. – Щось я не бачу своєї вази… – Ой, я її переставила, – за голосом Олени Павлівни було чути, що вона переживає
– Мамо, а де мій подарунок? – Алла кинула побіжний погляд на стіл. –
— Негідник, – кричала на зятя мати Лери. – Виставив із дому дружину і сина! Негідник! Кинути дитину дворічну, як так можна? Совісті немає. Ой, не бреши, через те, що дружина не готує або щось по дому не робить, не розлучаються
— Річ навіть не в готуванні, хоча Лера взагалі вдома нічого не робить, –
«Ольго! Знову ви?! Та що ж це таке? Де ваші чоловіки? Чому ви їх не посилаєте в магазин?» «Рух – життя!» – несподівано для себе відповіла Оля, сусід спритно підняв жінку і знову, як і минулого разу, практично дотягнув її до квартири
Ольга Іванівна вийшла з дому в магазин. Вона була вже в інтелігентному віці, і
Єдине, не розуміла, навіщо йти із сином або з донькою в магазин, якщо немає грошей. Ось він тягне матусю за руку і канючить: «купи…», а вона постійно повторює: «грошей немає». Ось цього Марія не розуміла
— З вас ще тридцять три копійки… Продавець, миловидна, пухлощока дівчина, терпляче дивиться на
– Де вас носить! З’явилися. Беріть сумки. Мати Павла сиділа перед під’їздом поруч із найголовнішою пліткаркою їхнього будинку. Про що вони говорили, можна було лише гадати
Прекрасний настрій, весняна погода, тепло, майже як влітку. Марія та Павло вдосталь нагулялися і
– От скільки разів я казала тобі, Маринко – пора вже тобі чоловіка шукати! А ти все одна й одна! Ти зрозумій, Марино, не всі мужики такі, як Микола твій! Ось візьми бодай Степана мого… Він зі мною жодного разу не сварився. А ти носишся з Миколкою своїм
Марина вийшла на ґанок і насупилася. Роботи було непочатий край, а ось часу на
Коза дісталася зовсім задарма, якщо не брати до уваги півлітра молока в день для бабусі. Потім були кури й овечки
Сергій привіз свою наречену в село, де він раніше жив. Там йому залишилася у
Золотце, ну невже я мало заробляю? Навіщо воно тобі треба, з ранку до вечора за 3 копійки гарувати? Досвіду в тебе мало, а воно тобі треба – в учнях ходити? Сиди вдома, займайся дітьми
Ірина завжди пишалася своїм статусом заміжньої пані. Мало того, що заміжня, так ще й
Світлана не пам’ятала, як дісталася додому. Все, що сталося на бенкеті, зараз здавалося поганим сном. Осоромитися так перед усією ріднею
Світлана не пам’ятала, як дісталася додому. Все, що сталося на бенкеті, зараз здавалося страшним

You cannot copy content of this page