— Ну все, тепер можна й про поповнення думати. Андрій підійшов ззаду, по-господарськи обійняв
Моя кава давно схолола, вкрившись темною, гіркуватою плівкою. У кухні стояла така дзвінка тиша,
«Приїжджай, Ганнусю! Негайно! Я дуже чекаю! Ти маєш знати правду». Цей коротенький, написаний ніби
Я тримала чашку чаю обома руками. Звичка ще з дитинства, батькова. Тато завжди пив
Братові Грицю стукнуло шістдесят п’ять. Зібралися в нього вдома чималим гуртом — чоловік п’ятнадцять:
— Ніно, я тобі тарілки принесла, як ти й просила! А стільці Микола трохи
«А я своїх батьків у будинок для літніх людей здав. І коли родичі чи
Мені 56. Знаєте, до минулого року я була абсолютно впевнена, що життя — це
— Пончику! Ну ти й нахаба хвостата! Я ж тебе вже годував! Ти скоро
Сонце вже хилилося до заходу, заливаючи старенький дерев’яний ґанок теплим, медовим світлом. У повітрі