— Мамочко, ну будь ласка, не треба так вбиватися… — видихнула я в слухавку,
— Ти вже вибач мені, Наталко. Не люблю я тебе більше. От просто як
— Катре, ти мені ще довго жили витягуватимеш?! Чого сапа в кутку нудьгує, а
— Кльопо, ну май же совість, воруши лапками! У нас сьогодні ще купа справ!
— Мамусю, ну скинь до п’ятниці хоч трохи, га? У мене тут такий курс
— Ти це серйозно, мам? Першоквітневий жарт, чи що? Так вже кінець місяця на
Здається, у двадцять років у кожної дівчини замість очей — рожеві скельця, а в
— Ти кого це в двір привів?! — Ганна Василівна так і завмерла на
— Мамо! Дідусь приїхав! Двері відчинила дівчинка років п’яти. Худенька, у яскраво-жовтих колготках, із
Мені шістдесят один. Я ніколи не належала до тих жіночок, що оббивають пороги поліклінік