– Заздрісники, звичайно, можуть всяке придумати, згодна. Але Варварі я вірю. Вона сама бачила, як у неї за городом Світлана обіймалася з твоїм чоловіком. – Ну ще й Світлану приплели. Ми з нею в добрих стосунках. Вона на таке не піде
Надія з дочкою залишилися самі. Якби хтось їй сказав раніше, що вона опиниться в
– Значить так! Весілля буде, – рішуче сказав Микола. – Наречена – не чекає дитину. Вашим коштом жити – не будемо. Ще питання є
Галя з Миколою одружилися, коли їм було по 23 роки. Хороший вік для створення
– Ну нарешті збагрили стареньку. Набридла вона вже у своїх коричневих в’язанках і стоптаних туфлях. Тепер Ніночка її місце займе. Пам’ятаєш, приходила до начальника на співбесіду? Говорять, його пасія
Ольгу Іванівну проводжали на пенсію. Вона сиділа в центрі великого кабінету начальника перед усім
– Ти більше нічого не вигадала? – раптом обурився її чоловік Іван. – Це ж в яку копійчину нам виллється твій ювілей?! У нас що мало, куди гроші треба?! Нам треба дах перекрити, машину б поміняти на новішу, а ти ювілей у кафе святкувати надумала
Свій ювілей Ольга хотіла святкувати в кафе. А що?! Має право! П’ятдесят років, піввіковий
– Я, твоя мати Тамара та мій чоловік Віктор Васильович навчалися в одному класі. Ти це знаєш. Я дружила з Віктором, а твоїй мамі він дуже подобався. У нас вже був Сашко, коли у мого чоловіка з твоєю мамою почалися стосунки. Я це знала, але мовчала. Не хотіла сина позбавити батька
Рита підійшла до під’їзду. Дзвінок від Олександра її зупинив, і вона сіла на лавку.
Олексій в Олени був єдиний син. Нікого в неї, крім нього, не було. Родичі були, але всі жили далеко від неї. Чоловік привіз її до цього міста. Він серйозно занедужав і покинув їх, коли йому було лише сорок
Олена, коли син одружився, зраділа. Але її радість тривала недовго. Невістка виявилася із сюрпризами.
Андрій настільки був здивований тим, що відбувається, що не відразу зрозумів, про що його теща запитує. – Що? – перепитав він. – Ніколи не пилотяжив, питаю? – відповіла Віра. – То там інструкція є. Ознайомся
Віра прийшла в гості до доньки та її чоловіка. В одній руці у неї
– Просто імунітет уже не той. Застуджується часто. І суглоби замучили. Загалом, вік… Лікарі прописали всього і багато. А ти ж знаєш, скільки воно коштує?! Одні вітаміни скільки потягнули… А зараз у мене з роботою не дуже… Довелося мікропозику брати. — Там же відсотки які! – охнула Наталя. – І колектори лютують! Чому в нас не попросила
Наталка насупилася. Вона давно не бачила брата таким схвильованим. — Все, коротше! До Ірки
— Ревеш?! Ну й дурна! Тобі навіть чаю в дощ не налили! А ти на машину кому гроші збираєш? А ти все життя будеш їм на щось збирати? Для них жити! Поглянь на себе! Ти ж розумниця і красуня! У тебе гроші є! Ну і що, що на машину дітям! Вони цього не цінують. Вирушай куди-небудь на море. Поживи хоч трохи для себе
Антоніна Петрівна йшла під дощем і гірко плакала. Сльози повзли по її обличчю, змішуючись
Будинок зустрів його пилом і павутиною. Усе смерділо запахом вогкості, затхлості, і хоч на вулиці було тепло, Сашко затопив грубку. Озирнувся, і взявся наводити чистоту. Годину вже колупався, начебто один кут розгріб, але до чистоти і порядку йому тут не один день. У двері постукали. — Так. Мабуть сільські дим із труби побачили, от і прийшли дізнатися – чи все гаразд? У селі так, усі один за одним наглядають. — Сашко, це ти
Олександр махнув услід машині рукою. Він підкинув вище рюкзак, підхопив велику валізу і покрокував

You cannot copy content of this page