Життєві історії 0
Тракторист поки не зробить роботу, до ночі з поля не виїжджає. У нас така робота. Ми ще й по погоді дивимося. А на сінокосі тим паче — кожен день не лімітований. Це тобі не місто: від дзвінка до дзвінка. Дурепа
Надія і Ксенія навчалися в одному класі, разом дорослішали, дружили, і на танці почали
Життєві історії 0
— Ось була б ти, Віро, людянішою, то й не залишилася б одна, — Іван сидів на лавочці біля магазину, біля якої зупинилася і Віра, вийшовши з крамниці. — Кому це моя людяність знадобилася? Тобі, чи що, старий пень? — запитала Віра без усмішки
Віра Антонівна мала сильний характер. Так вважали в селі, де вона зʼявилася на світ
Життєві історії 0
Уся любов діставалася братові. Мама з гордістю розповідала про його досягнення за день, забуваючи про мене. Лише батько цікавився моїми успіхами в школі. Напевно, тоді в мене й дозріла думка, що якщо позбутися брата, то батько любитиме тільки мене. Навіть не думка, а невиразне, неоформлене передчуття
Телефон у моїй сумці задзвенів саме тоді, коли я вже підходила додому. Я витягла
Життєві історії 0
Життя подружжя перетворилося на пекло півтора року тому, коли свекруха овдовіла
— Здається, між нами немає миру, мабуть, розлучимося, — ділиться Христина з подругою. —
Життєві історії 0
— Тільки останні підстилки так роблять! — казала мама чоловіка. — Забрати з сім’ї мужика! П’ять років плуталася з одруженим, це про щось говорить! У них діти, дружина його своїми руками «зробила», тилом була, затишок забезпечувала, а тут прийшла якась
— Просто мені набридло, що свекруха зневажала мою маму. Уже пів року вона при
Життєві історії 0
— Я з тобою, Ларо, церемонитися не буду! Сказав уранці, що хочу пиріжків з м’ясом, значить, ввечері вони вже повинні стояти на столі. А якщо треба віднести мої костюми в хімчистку, зволікати теж не варто! Гроза, снігопад чи люта спека тебе не повинні зупиняти
— Я з тобою, Ларо, церемонитися не буду! Сказав уранці, що хочу пиріжків з
Життєві історії 0
— Сходиш до Олексія, попросиш у нього банку меду. Я телефонувала, він у курсі. Тільки не лякайся — у нього голос похмурий, але він добрий. — Мед? Бабусю, у мене алергія на пилок. — У нього все в банках, не бійся. Бджоли тебе не зачеплять, ти ж не цвітеш
Я приїхала до бабусі в село просто на вихідні. Втомилася. Настільки, що в редакції
Життєві історії 0
— Тітко Олю, а можна я тебе буду звати, мамою, адже Антосик називає тебе бабусею. — Звісно, доню, я ж тебе називаю донькою, і навіть уже вважаю, що ви мої рідні. — Еге ж, мамо Олю, і я так вважаю, чужа, але своя, рідна
— Мамо Олю, ти як тут? Ми ось з Антосиком проходили повз, ідемо з
Життєві історії 0
— Адже моя свекруха мудро поводиться, не те, що я. Мені ще вчитися і вчитися, як добре, що я потрапила в їхню сім’ю. На свята Марина Вікторівна завжди багато готувала м’ясних страв. — Ой, куди стільки багато, — дивувалася Яна. — Яночко, мужики люблять м’ясне, і як би ти не злилася, а обід завжди готуй для чоловіка
Після весілля Яна з Денисом жили з його батьками в будинку. Невелике містечко, батьки
Життєві історії 0
Коли Сашко вкрав з дому ікону Божої Матері, то терпінню Тоні прийшов кінець. Вона так лаяла сина і плакала, що він пообіцяв їй повернути реліквію сім’ї назад. Для цього знадобилося заплатити порядну суму грошей. Мати зібрала кілька необхідних тисяч і незабаром ікона повернулася у свій куточок
Антоніна Сергіївна, як зустріне когось із сусідок, так починає скаржитися на свого сина. —

You cannot copy content of this page