— Учора Раю Карпову зустріла в райцентрі, ну пам’ятаєш, навчалися разом із нею… у неї донька Світланка… тож сказала, що наш Іван з її Світланою зустрічається. І Света вже про весілля говорить, ніби вирішили вони з нашим Іваном одружитися. — Так і сказала? – запитав Петро. — Ось точно так і сказала
— От як на мене, так я не проти поріднитися. Та ми й так,
– Але ж на приватний дитячий садок чи няню теж багато грошей піде… – Порядно, але все одно більше ніж половина моєї зарплати залишатиметься
– Юра, дзвонили з роботи, пропонують вийти раніше. Юрко глянув на дружину і насупився.
– Він три місяці тому мав одружитися. Наречена чекає дитину, все готове до весілля. А він узяв і втік! Уявляєш, який негідник..
– Катю, у тебе помада розмазалася, – прошепотіла Алла, пробігаючи повз з горою документів.
— А ти забув, що я не просто сиджу вдома, а з двома малюками? До того ж весь побут на мені! Та і як ти можеш так думати про дітей? – Я просто попередив
– Олено, ну скільки можна? Я тобі минулого разу сказав, що це перебір. Ти
– Ось! За що так із вами? І у воду не поставили, – сумно похитавши головою, подумала Олена
Олена метушливо просувалася до свого купе. В руках у неї були важкі сумки, але
Написала Марина – дівчина, з якою він нещодавно познайомився у спортзалі. Вони зустрічалися кілька разів, не можна сказати, щоб ці зустрічі мали суто дружній характер
Сергій вклав свого місячного сина в ліжечко і з ніжністю глянув на сплячу дружину.
Не встигли 1970 рік зустріти, тут же пішла на той світ мати чоловіка, а в процесі підготовки до поминок, уже Вася вимовив: «Кріпимося». Вимовив це скупо, награно, так, що Галя розридалася. Перед Васею та присутніми це виглядало так, немов їй шкода його матір, але насправді
Уперше це слово Галя почула від своєї матері. Молодшому братові потрібне було взуття, а
– Все, відчепись від мене … У нас з матір’ю ще справ повно: салатів накришити, пиріг спекти. Адже ти не допомагаєш, а тільки відволікаєш
– Віра, ну, розкажи, який він – твій наречений? – смикала старшу сестру за
— Так-так. Згоден. Тобі потрібно обміркувати свою поведінку. Але знай, завтра ти повинна повернутися додому, приготувати вечерю і ночувати вдома. Якщо ти не повернешся… Я піду. — Що? – не повірила вона. — Так, я піду. Тобі доведеться вибрати
— Як ти могла прийняти рішення за нас двох? – Євген встав і попрямував
— А це не мої проблеми! Значить їм вони ноутбук ігровий дарують за великі гроші, а нам якусь чортівню для дому? Ще чого! – вона навіть ногою притопнула в серцях. — Звідки ти про ноут знаєш? – нагострив вушка хлопець. — Так Катька сама й проговорилася. Дзвонила вчора і всі вуха просвербіла, мовляв Ігор від батьків приїхав і обрадував
Алла склала руки на грудях, насупилася і всім своїм виглядом демонструвала серйозність намірів. Дмитро

You cannot copy content of this page