Рідне Слово

– Батюшки, кого я бачу. Моя дівчинка приїхала. Давай, проходь, чай поп’ємо. А ти мені розкажеш, що трапилося. По очах бачу, що є що сказати

До своїх 50 років Наталя Сергіївна загалом домоглася всього, чого хотіла. Вона стала директором

Життєві історії 0

– А ти руки мив? Іди вимий, ти ж з дороги, а може, ввечері до Ковальчуків сходимо? Вони знову звали, – і Аня надула губи. Чоловіка вона кохала, але їй так хотілося його під себе переробити

– Ганночко, я повернувся! Уляна вдома? – Владислав Іванович поставив сумку в передпокої, – Аню, борщ

Життєві історії 0

Річ у тім, що мама чоловіка гроші, надіслані сином, не витрачає. Вона їх збирає. Продовжуючи купувати за акціями найдешевші продукти, не купуючи собі нового одягу і взуття. І добре б, якби вона доньці або її дітям купувала щось, крім себе. Але ж ні, дочці свекруха не дає ні копійки. — Ходить як волоцюга, – каже Віра

— Посварилися вкотре. У нас дочка в декретній відпустці, а в них іпотека, я

Життєві історії 0

— А зі мною, значить, ти старий, старий?! – слова дряпали горло. – Що ж ти раніше мовчав? Що ж усі ці роки терпів? У цю секунду я зрозуміла: ось вона, зрада. — Та зрозумій ти! – він у серцях махнув рукою. – Мені шістдесят п’ять – це не кінець життя! Я тільки на пенсію вийшов, у мене все попереду. Хочу радіти життю, а не киснути вдома

Ніколи не думала, що у свої шістдесят три роки опинюся в такій ситуації. Тридцять

Життєві історії 0

Але загадати бажання о дванадцятій ночі, коли тільки-тільки Новий рік настав, це ж обов’язково! Це те, що роблять усі вихованці дитячого будинку, і майже в усіх це бажання однакове – знайти батьків. Навіть старші діти ще не впадають у відчай. Хоча і кажуть, що загадали зовсім інше, все ще сподіваються на усиновлення. Усім мріється мати справжню сім’ю – маму, тата, дім і власну кімнату

Мороз намалював на склі хитромудрі візерунки. Ці візерунки були дуже красиві й незвичайні, але

Життєві історії 0

Він привітав колег із прийдешнім Новим роком, побажав спокійного чергування і поїхав. Удома швидко перекусив, встиг освіжитися під душем, узяв подарунки і вирушив у дорогу. Всього сто п’ятдесят кілометрів, це не так вже й багато. Якби дорога не була слизькою, доїхав би за пару годин на своїй старенькій машині. Але йшов сніг, їхати було важко

Нічне чергування завершилося невідкладною медичною допомогою. Хвору привезли під ранок, і ситуація вимагала не

Життєві історії 0

Трубку взяв черговий і на її гарячий речитатив спокійно відповів, що треба заспокоїтися, мила паняночко. Бо жодних філій фірма в цьому місті не відкриває і у відрядження на Новий рік нікого не посилали! — Як це – не посилали? – здивувалася Лідка. — Та дуже просто, – пояснив ввічливий дядечко. – Усі співробітники вже другий день благополучно святкують – ми до восьмого не працюємо. Тож, з Новим роком і не забивайте собі голову нісенітницею

— У відрядження на Новий рік нікого не посилали! — Як це – не посилали? –

Життєві історії 0

— Щось я не бачу ваших сумок, – намагався тактовно натякати Юрій. — Ой, ну які можуть бути церемонії між родичами, – поправляла вона гарну зачіску тонкими пальцями зі свіжим манікюром. — Я не зрозумів, – чесно говорив господар будинку. – Мати щойно сказала, ти мала принести холодець, запечену качку, цукерки. Де це все? — Так вийшло, що ми не встигли, за що просимо вибачення, – бубоніла далі Світлана. – В останню хвилину я Івана зганяла в підвал за маринованими огірками і в магазині поруч із будинком купили ковбаску, ось

Тетяна з ніг валилася від втоми, оскільки останні кілька днів були присвячені активній підготовці

Життєві історії 0

Коли син заснув, Галина розгорнула аркуш паперу, на якому вона сама написала під диктовку сина: «Дорогий дідусь Мороз, тепер я знаю, що ти мій дідусь. Я дуже хочу, щоб ти прийшов до мене на Новий рік і подарував мені тата. Адже без тата теж не можна, правда ж? А мамі гарну сукню, бо я чув, як вона сказала, що вона не прийде в гості до подруги, бо їй нема чого вдягнути. А більше мені нічого не треба, у мене все є: і м’ячик, і машинка, і кольорові олівці. Ти тільки приходь, я дам тобі погратися у свої іграшки…»

— Мамо, а чому в Тані є дідусь і в Сашка є дідусь, а

Життєві історії 0

Андрій, молодий продавець овочів на ринку, щоранку починав свій день однаково. Щойно починало світати, він уже був на місці: акуратно розкладав ящики з овочами, фруктами і зеленню на своєму невеликому робочому місці. Робота була зовсім не з легких. Вранці – вставай раніше за всіх, потім тягай ці важкі ящики, наприкінці дня прибирай за собою все назад. Але Андрій звик. Він знаходив у цьому своє особливе задоволення

Андрій, молодий продавець овочів на ринку, щоранку починав свій день однаково. Щойно починало світати,