— Марино, ти мусиш мене виручити! — защебетала телефоном метушлива зовиця Олеся. — У
— Що, так просто й сказала? — грізно запитала Антоніна Степанівна сина. — Так,
— Лілю, я так втомився й дуже голодний, як пес, підігрій мені поїсти що-небудь.
— Микола заявився під ранок. Оксана так і не лягла спати тієї ночі. Сиділа
— У мене неспокій починається, коли знаю, що в заначці в нас ні копійки!
— Бабусю, це ж не молоток, не треба так сильно натискати! — восьмирічна Ліза
— Мамо й тату, з ювілеєм вас, із золотим весіллям! — радісно вигукнула донька,
— Мамо, не хвилюйся так, — Світлана уривчасто кидала речі у валізу, уникаючи материного
Татко в Насті був найкращий. Скільки вона себе пам’ятала, з ним завжди було весело
Відсвяткували ми шістдесятиліття, а заразом і вихід на заслужений відпочинок. Прокинулася Катерина наступного дня