Якось Римма наготувала великий казан плову. Розраховувала, що вистачить бодай на три-чотири дні. Макар з’їв половину за вечерею. Решту доїв наступного дня в обід. — Дякую, рідна, було дуже смачно, — сказав він, ніжно цілуючи її в щоку. Римма усміхнулася у відповідь, але саме в цей момент чітко зрозуміла: так далі тривати не може
Після розлучення Римма зітхнула з полегшенням. П’ять років шлюбу без дітей і без якихось
— Як це — вам дачу? А Інні що?! — Мамо, Інні — твоя квартира! — терпляче повторила Анжела. — А нам — дача. Ми хочемо її перебудувати. Але просто так, у чуже, вкладатися не будемо. А Інна ж сама сказала, що дача їй не потрібна. — Їй — не потрібна, — кивнула мама. — А її дітям
— Мама тепер мнеться: як же так, у неї ж і друга донька є,
— Мамо, а тобі не нудно цілими днями тут сидіти? А закінчувалися роздратованим: — Тобто я вам, виходить, заважаю? Ви ж самі мене покликали, а тепер із хати женете?
— Мамо, ну чесне слово, ти ж могла б іноді… ну, не приходити. Просто
— Ти живеш під моїм дахом, я тобі помагаю, тож маю повне право диктувати умови, як вам далі жити! — відрізала мама. — Не хочеш слухати — твоє право. Але тоді пакуй валізи і йди собі з Богом. Хай тобі та любляча свекруха разом із розпрекрасним татусем квартиру орендують! А я у своїй хаті цього неподобства терпіти не зобов’язана
— Опинилася я зараз між двох вогнів, — гірко зітхає Катерина в розмові з
— Доброго дня! Зайшли квіти вибрати? Маємо розкішні троянди, мімозу, ось ці свіжі тюльпани. А може, вам до душі еустома? У нас вона теж є, — привітно усміхаючись, промовив чоловік. Але очі в нього були неймовірно сумні. — Я ще не вирішила… Зазвичай чоловік мені тут купував
Хоч якою б довгою та лютою не була зима, а вона потихеньку відступала. Ще
Увечері вона готувала дві різні вечері — одну для своєї сім’ї, а іншу — за суворими «стандартами» Валентини Григорівни. Без цибулі. Потім — обов’язково з цибулею. Потім — тільки на її улюбленій пательні. — Я ж багато не вимагаю, — з докором зітхала свекруха. — Просто щоб усе було по-людськи, як заведено
Олена стояла біля плити в тиші ранкової кухні. На ній була м’ята піжама, волосся
— Та в яке ж село ти з такою крихіткою зібралася? Там же умов ніяких, зручності, мабуть, у дворі! — Мамо, Сашкові буде тільки на користь свіже сільське повітря, а Вітя поки що в батьковій бригаді підробить, гроші нам зараз ой як потрібні. Свекруха, Зінаїда Михайлівна, прийняла невістку привітно
Коли Наталка зібралася заміж за хлопця з села, батьки спочатку дуже переживали і навіть
Минулого разу, наприклад, Зарина розжилася баночкою червоної ікри. У Насті в холодильнику їх стояло аж три (Кирило привіз до свят), і Зарина свято вірила, що пропажі однієї бляшанки ніхто не помітить. Настя, звісно ж, помітила, але скандалити через їжу не стала. Поки Зарина остаточно не перейшла межу, Настя тримала себе в руках. Але коли з дому почали зникати гроші, жінка вже не витримала
— Ну так, я у вас гроші брала, — нахабно зиркнувши, заявила Зарина своїй
— А це, мамо, наш бенкет! — радісно відрапортувала Надя. — Проходьте, не соромтеся, пригощайтеся! Салат «Олів’є» по-студентськи! Ковбаса там, правда, не «Лікарська», а ліверна, зате нарізана з душею! Оселедець по акції брала! Налітайте, поки мухи не з’їли
Їхати довелося стоячи. Місць у старенькому ПАЗику на всіх не вистачило, та й сідати
— А ти, бува, не забув перекинути собі на картку ту суму, яку я цього місяця на гігієнічні прокладки витратила? Чого ж ти так схибив? Не соромся, якщо сумніваєшся — подзвони мамі, спитай, як краще! — Не треба оце кепкувати
— Питаю його: слухай, а що, в нас гроші закінчилися чи як? До зарплати

You cannot copy content of this page