Надія сунула в пакунок записку: «Оксано, тримайся! Ми з тобою! Христос Воскрес!» Люда додала маленьку іконку й заплакала. — Чого ти ревеш? — спитала Катерина Іванівна, хоча й у самої очі вогкі. — А раптом не встигнемо
Було це навесні, на Світлому тижні, років три-чотири тому. У нашому містечку при невеликому
Того дня теж був Великдень. Тома напекла пасок, приготувала ніжну сирну паску з домашнього сиру, склала все у великий кошик і покликала Мишка до церкви. — Томо! Я тобі сто разів казав: Бога немає. Це казки для таких простачок, як ти! — відрізав тоді чоловік. — Уся ця метушня, фарбування яєць, запах цибулиння — це просто бізнес. Не піду я нічого святити. Набридло
Тамара мерзлякувато знизала плечима. Дарма вона вдягла легкий плащ, її збило з пантелику вранішнє
— Скільки можна очі заливати? — гримала вона на своїх чоловіків. — Ану збирайся, завтра їдь у місто, Таську з дитям виписують! Я вже сама тут стіл накрию. Мати Толика давно втомилася боротися з власним чоловіком, а тепер бачила, що й син пішов тією ж кривою стежкою
Уперше з гірким обманом Таїсія зіткнулася ще в тій світлій, безтурботній молодості, коли здавалося,
Накриєш стіл! Та так, щоб усі ахнули! Зроби щось вишукане! Те, що багатії їдять. Щоб нам усі родичі заздрили! Гроші на свої інтернет-вигадки маєш? Знайдеш і на гідне свято! І без фокусів
Олена із задоволенням протерла останнє вікно на веранді й відступила на крок, милуючись результатом.
— Тату, а бабуся Оля буде крашанки робити? — Вероніка видерлася Кирилові на коліна. — Аня каже, що в неї вони найкрасивіші! І паски дуже смачні! — Обов’язково буде, — Кирило погладив доньку по голові, але подивився на дружину. — А подарунки будуть? — очі Вероніки аж світилися в передчутті свята. — Будуть, крихітко, — відповіла Лариса, хоча серце тьохнуло. Вона чудово знала, як мати ставиться до «чужої» дитини
Лариса стояла біля вікна у вітальні й дивилася, як дівчатка граються надворі. Аня та
— Мамо, ви б, якщо можна, чайник так рано не вмикали. Він так голосно клацає, діти прокидаються. Я одразу знітилася: — Звісно-звісно, доню. Без питань. Що мені, важко, чи що? Почала терпіти до сьомої. Потім — до пів на восьму. А згодом уже просто сиділа в ліжку й чекала, поки за стіною всі зашевеляться, аби не здаватися тією самою набридливою свекрухою, яка зранку-раніше вже «грюкає каструлями»
Мені шістдесят шість. Маю сина, невістку та двох онуків-бешкетників. Чоловіка мого, царство йому небесне,
На столі, вкритому вишитим лляним рушником, красувався кошик із крашанками. Люда фарбувала їх за перевіреним тещиним рецептом: у цибулинні з краплею зеленки. Уся кухня була сповнена духмяним ароматом пухких булочок і свіжоспечених пасок. «Все-таки золота в мене жінка — господиня від Бога», — подумав Сергій
Сергій прокинувся вдосвіта. Обережно, щоб не розбудити дружину, прослизнув на кухню. Сьогодні був Великдень.
Свято Світлої Паски Василенки зустрічали вшістьох. Вони огорнули Петрика таким неймовірним теплом і турботою, щоб він почувався як удома. І раділи, спостерігаючи, як на його личку все частіше з’являється щира дитяча усмішка
Великдень для Сергія та Ганни Василенків завжди була чимось більшим, ніж просто червоним днем
Скоро Великдень! Я що, сам-один паски святити піду і за столом сидітиму? — А хто тобі сказав, що діти взагалі приїдуть? — зітхнула Галя. — У них навчання, сесія. Та й не такі ми вже великі праведники, щоб світ клином зійшовся на тому застіллі
— Це як розуміти: «хочу відпочити»? — Степан аж ложку відклав, сердито глипнувши на
Ніна Василівна якраз ліпила котлети — чотирнадцять уже лежали на деко, а фарш ще залишався, — коли подзвонила донька Олена. Неприродно бадьорим голосом вона повідомила, що завтра, на Великдень, приїде в гості. З пасками, крашанками, дітьми і… нотаріусом
Ніна Василівна якраз ліпила котлети — чотирнадцять уже лежали на деко, а фарш ще

You cannot copy content of this page