— А чого три зірки? Син почав квапливо пояснювати: мовляв, відгуки хороші, харчування нормальне, море поруч, початок літа — ще не дуже спекотно, їй буде комфортно. — Ну так, — протягнула мати. — Тільки он Валі дочка в п’ять зірок відправляла. Там прямо на березі. А тут десять хвилин пішки топати. У моєму віці, між іншим
— Я так чекав, що матуся зрадіє. Думав, обійме, може, навіть розплачеться… — А
— Щось кусаються у вас ціни на яблука та груші, пані Ганно, — хитала головою сусідка Настя, жвава така молодиця. — Я думала в селі дешевше скупитися, а у вас дорожче виходить. — Бо воно своє, домашнє, без хімії! Руками кожна грушка виплекана! — обурювалася я. — Звикли там у місті всяку заморську гидоту купувати, а тепер хочете ціну збивати і за безцінь мою працю забрати
Спина ниє так, що й розігнутися годі, а руки від землі вже не відмиваються.
У твоєї сестри немає грошей, у неї криза, то чому втрачати гроші маю я? Твоя мама хоче спокійно жити з новим чоловіком, зовиця хоче працювати і жити в столиці, а платити за цей бенкет буду я
Ми сиділи з Іриною за філіжанкою кави, і я бачила, як у неї від
Я купила собі гарного оселедця, зварила картопельки, взяла шматочок тортика. Вирішила влаштувати собі тихе свято, увімкнути старе добре кіно. Сергій якраз поїхав до того свого друга Віті. Я зраділа: нарешті посиджу на своєму дивані, хай навіть і на холодному балконі
Мене звати Ніна, мені 60 років. Я живу сама. Двокімнатна квартира, п’ятий поверх, стара
Щойно він переступив поріг, стало ясно: фотографії в анкеті святкували свій десятирічний ювілей, якщо не більше. У житті він виглядав значно старшим. Сутулився, йшов важко. Але річ навіть не в зовнішності. Вік — це природно, всі ми не молодіємо. Відштовхнуло інше
Коли я прочитала його анкету, то ледь не похлинулася гарячим чаєм. Уявіть собі: «Шукаю
— Мамо, ну нащо тобі та полуниця за такою ціною? — скривилася Олена, відсуваючи лоток із ягодами на далеку полицю холодильника. — Тобі ж на чоботи треба збирати. Софія Леонідівна тоді змовчала. Подумала: ну, може, й правда, дочка діло каже. Може, й нема чого їй, пенсіонерці, балувати себе полуницею на початку літа
— Мамо, ну нащо тобі та полуниця за такою ціною? — скривилася Олена, відсуваючи
— Васю, я фізично слабша. Мені елементарно важче. І я, знаєш, хочу працювати менше, а не більше. Не так, як зараз: на роботі — перша зміна, вдома з каструлями й ганчірками — друга, а емоційно ще й третя — всіх вислухати, все згадати, записати, організувати. Мені просто важко. Давай тягнути цього воза разом
Кажуть, чоловіки понад усе цінують свободу. От тільки часто забувають додати, що виключно свою
— Напишеш у чаті, що ми записані до лікаря, — повчала Міла доньку, паралельно тицяючи в екран смартфона, щоб оформити пропуск уроків в електронному щоденнику. — Зараз я тобі ще й записку від руки напишу, про всяк випадок. — А якщо не відпустить? — завагалася дівчинка. — Хай тільки спробує! Не має права
Нова класна керівничка їхньої Аріни одразу не припала до душі Федору та Мілі. І
— Тоді наступну нашу поїздку організовую я. Куди ти там хотів? У Карпати? В Італію? От усе буде на мені, і якщо я впораюся, ти будеш до мене дослухатися
Якби Христина озвучила свої думки знайомим, будь-хто з них покрутив би пальцем біля скроні:
— Ти ж у курсі, що твій Іван — хлопець із приданим? У мене всередині все похололо від якогось страшного, липкого передчуття. — Три квартири, здається? — вів далі чоловік. — У його батьків і в бабусь, так
Ніж глухо стукав по обробній дошці. Я різала ту капусту, а по щоках самі

You cannot copy content of this page