Коли я прочитала його анкету, то ледь не похлинулася гарячим чаєм. Уявіть собі: «Шукаю струнку жінку до 55 років.
Бажано з власною квартирою. Добру, хазяйновиту. Таку, що готова дбати про мене». І це писав 65-річний чоловік, який скромно величав себе «успішним та незалежним» і мріяв зустріти «справжню принцесу».
Спершу я хотіла просто розсміятися й закрити ту сторінку. Але жіноча цікавість узяла гору.
Стало аж свербіти: а що ж цей поважний пан може запропонувати жінці, від якої вимагає так багато?
Так і почалася ця кумедна історія, фінал якої його дуже неприємно здивував.
Мені п’ятдесят два. Після розлучення минуло вже чимало років. Заміж я, чесно кажучи, не збиралася, але іноді заходила на сайти знайомств — просто заради спілкування.
Знаєте, як буває: завариш увечері свіжого чаю, діти розбіглися по своїх дорослих справах, у квартирі тихо… Чому б не подивитися, як люди шукають своє щастя?
Анкети там траплялися різні. Хтось щиро шукав співрозмовника. Хтось — компанію для подорожей. А хтось одразу викладав усі свої вади, мовляв, любіть мене таким. Але цей чоловік був справжнім феноменом.
На фото — солідний сивий пан у випрасуваній сорочці. Знімок, звісно, зроблений ще за царя Гороха, але цілком пристойний. А от текст… Текст був шедевром.
Він виклав цілий список вимог до майбутньої обраниці:
Струнка.
Без шкідливих звичок.
Із квартирою.
Бажано з машиною.
Щоб смачно готувала.
Любила ідеальну чистоту.
Була готова доглядати за чоловіком.
І головне — жодних фінансових проблем!
Я перечитала раз. Потім другий. Усе чекала, коли ж почнеться абзац про те, що пропонує він сам. Але такого абзацу не було. Тільки суцільні вимоги.
Мене аж розібрала цікавість. Пишу йому коротке повідомлення:
— Доброго вечора. А розкажіть трохи про себе.
Відповідь прилетіла миттєво:
— Запитуйте.
Уже тоді здалося дивним, що людина навіть не привіталася у відповідь. Але гра почалася.
Спершу розмова йшла мляво. Розповів, що живе сам. На пенсії. Любить риболовлю, телевізор та іноді бачиться з друзями. А потім почався справжній допит.
— Квартира своя?
— Своя.
— Двокімнатна чи більша?
Я аж усміхнулася екрану:
— А це має таке велике значення?
— Звісно. У житті все має значення.
За кілька хвилин прилетіло наступне питання:
— Машина є?
— Є.
— Яка марка?
Тут я вже остаточно зрозуміла, що свою анкету він писав на повному серйозі. Чоловік реально проводив кастинг на посаду спонсора і хатньої робітниці.
За кілька днів він запропонував зустрітися. Я погодилася. Не тому, що запала в душу його сивина.
Просто кортіло побачити цього «принца» наживо.
Домовилися зустрітися в невеликій кав’ярні. Я прийшла трохи раніше, замовила собі каву, сиділа біля вікна й розглядала перехожих.
Рівно о призначеній годині з’явився він. Щойно він переступив поріг, стало ясно: фотографії в анкеті святкували свій десятирічний ювілей, якщо не більше.
У житті він виглядав значно старшим. Сутулився, йшов важко. Але річ навіть не в зовнішності. Вік — це природно, всі ми не молодіємо. Відштовхнуло інше.
Він сів за столик і навіть не поцікавився, чи не хочу я ще чогось замовити. Замість привітання одразу почав скаржитися на свої болячки. Хвилин двадцять без упину! Про тиск. Про суглоби. Про спину, яка ниє на погоду.
Про ціни на ліки.
А потім важко зітхнув і видав:
— Зараз так важко знайти хорошу жінку…
— Чому ж?
— Усі якісь меркантильні стали.
Я ледь не похлинулася тією кавою. Людина, яка першим ділом випитувала про квадратні метри і марку авто, жаліється на меркантильність! Але я вирішила довести експеримент до кінця.
— А що ви самі готові дати жінці? — питаю спокійно.
Він подивився на мене так, ніби я спитала щось інопланетне.
— У якому сенсі?
— Ну, ви ж шукаєте щось у супутниці. А що натомість отримає вона?
Він почухав підборіддя:
— Надійного чоловіка.
— Наприклад?
— Ну… мене.
Чесно, я очікувала чого завгодно, але не такої незамутненої самовпевненості. Вирішила влаштувати йому маленьку перевірку. Дуже ввічливо, без краплі іронії.
— Уявімо ситуацію. Жінка захворіла. Хто буде за нею доглядати?
Він стенув плечима:
— Зазвичай жінки швидше одужують.
— А якщо серйозно?
— Ну… подивимося за обставинами.
Відповідь була дуже промовистою. Тоді я пішла з козирів:
— Якщо жінка має свою квартиру, навіщо їй чоловік, який хоче переїхати на її територію?
Він насупився:
— А хто сказав, що я хочу переїхати?
— Ви ж самі питали про розмір моєї квартири.
— Треба розуміти перспективи.
Оце слово мене просто добило. Перспективи! Я дивилася на літнього чоловіка, який шукав собі безкоштовну доглядальницю, кухарку, прибиральницю і власницю житла в одному флаконі.
І все це він гордо називав «перспективами».
Але вишенька на торті чекала наприкінці. Коли офіціант приніс рахунок за мою каву, «надійний чоловік» уважно подивився на папірець, потім на мене і видав:
— Зараз жінки сучасні. Зазвичай платять за себе самі.
Я мовчки дістала гаманець, розрахувалася і остаточно переконалася у своїх висновках.
Після тієї зустрічі він ще кілька разів писав. Питав, коли побачимося знову. Тоді я вирішила розставити крапки над «і». Без образ і скандалів.
— Знаєте, мені здається, ви шукаєте не супутницю життя.
— А кого ж?
— Людину, яка просто візьме на себе вирішення ваших побутових проблем.
Відповідь прилетіла миттєво:
— Ви мене неправильно зрозуміли.
Може, й так. Але за весь час нашого короткого спілкування він жодного разу не запитав, що подобається мені.
Про що я мрію. Що люблю. Чим живу. Його цікавили лише мої квадратні метри, машина і готовність подавати йому чай.
На цьому наше знайомство закінчилося.
Іноді я згадую ту історію і просто всміхаюся. Бо вона дуже яскраво підсвітила одну просту істину. Багато хто складає довжелезні списки вимог до партнера.
Хочуть краси. Турботи. Затишку. Фінансової стабільності.
Але при цьому геть забувають поставити собі одне маленьке питання: «А що я сам можу дати іншій людині?»
Стосунки — це ж не прайс-лист послуг і не вигідна угода. Це обмін увагою, повагою і теплом. Коли один тільки вимагає, а інший тільки віддає — нічого доброго з цього не виходить.
Тому мій головний висновок після знайомства з тим 65-річним «принцом» дуже простий.
Перш ніж шукати ідеальну половинку, варто чесно подивитися в дзеркало і запитати себе: «А чи захотіла б я сама зустрічатися з собою?»
І відповідь на це питання часто говорить набагато більше, ніж будь-яка анкета.
***
Цю життєву історію, сповнену легкої іронії та здорового глузду, надіслала до нашої редакції одна з читачок. Іноді пошук партнера в зрілому віці перетворюється на справжнє зіткнення з чужими ілюзіями та егоїзмом.
А як ви вважаєте, чи можливо побудувати щасливу родину, якщо один із партнерів від самого початку шукає виключно власну вигоду?
