Життєві історії 0
Згадала Катя, як ще бабуся в дитинстві, піднявши голову до неба, просила Бога послати дощик у разі посухи або, навпаки, тепла, щоб погріло яскраве сонечко землю, щоб людям бути з урожаєм. — Напевно, чи просимо погано нині, чи слухати нас уже не хочуть там, на небі
Усе, все пропало! Катерина Федорівна з тугою дивилася на те, як результати її багатоденної
Життєві історії 0
— Усе я зрозуміла. Пожаліти треба? У тебе є я для цього. А Ганна… Поль, вона й не повинна тебе любити. Розумієш? – голос Оксани змінювався. – Не кожна може чужу дитину прийняти, як свою. Та ще й якщо своя хвора. — Як думаєш, вона злиться на мене за те, що я здорова? – Поліна видавала те, про що думала весь час, але чим поділитися ні з ким не наважувалася
— Я не розумію, що їй потрібно! Сита, одягнена, взута, все є! Так, чому
Життєві історії 0
— Може здамо тепер Юру в спеціальний дитбудинок? Оскільки у нас нормальний син є?
Юрка батьки дуже чекали. Але все проходило важко і дитина була недоношеною. Лежала в
Життєві історії 0
— Заради Бога, вибачте мене! — почала вона вибачатися, розуміючи, що її вибачення звучать досить безглуздо. — Я не думала, що калюжа виявиться такою глибокою
Олена це зрозуміла тільки тоді, коли, не зменшуючи швидкості, промчала нею на своєму автомобілі,
Життєві історії 0
Тебе ж засміють твої колеги, сусіди. На кого зазіхнув? На селючку брудну. Що сказати дітям? Що їхній інтелігентний тато втік до селючки
— Ти йдеш від мене до цієї селючки? — моя дружина дивувалася. — Не називай
Життєві історії 0
— Як самотність? – перебив її Павло, – а як же Василь? Вона його любить… — Ну, Василь, звісно, рятує. До певної міри. Без нього було б зовсім погано. Я їй одразу сказала – заведи кота. Без тварин у квартирі – туга темна. А кіт, він і любить, і помурчить… І поговорити з ним можна. Як людина – все розуміє. Ось, наприклад, мій Мурзик. Він… — Що? Василь – це кіт? – скрикнув Павло і схопився з лавки
Олена йшла з базару з важкою сумкою. Вона раз на тиждень ходила закуповувати продукти,
Життєві історії 0
Будинок замовили одразу великий, Василь весь світився радістю і все мріяв, як вони збиратимуться на свята за великим родинним столом і як вони заберуть із дитячого будинку якусь сирітку, зробивши її щасливішою. Тамара, зрозумівши, що чоловік не відступиться, тихенько скаржилася мамі, що зовсім не відчуває радості від цього задуму і ніяк не може уявити, як обійматиме чужу дитину
Зміни в чоловікові Тамара помітила не одразу, все була зайнята дітьми, своїми двійнятами Юлею
Життєві історії 0
Я спекла їй пісний медовий пиріг, і з побоюванням пішла до заваленого будинку, що потонув у заростях високих лопухів. У двері можна було увійти вільно, але я постукала і покликала. Назустріч мені вискочили веселі кошенята – смішні й кучеряві, схожі на в’язані пухові шкарпетки, а за ними вийшла бабуся Аня. Добріших очей я не бачила у своєму житті! Наче камінь із душі звалився: переді мною стояла не страшна бабця з кривими пальцями й одним зубом у роті, з жадібним блиском очей з-під кудлатого волосся
Я розповім вам звичайну сільську історію про незвичайну жінку. Їх називають по-різному: знахарки, відьми,
Життєві історії 0
— Та не було між нами нічого, так, вірші читав, пустував, пробач, Ніно, їй богу не повториться. — Вірші кажеш, а мені пробачити тебе треба, так? Ти ж вірші просто читав, не встигли далі так, завадили? Ааа, вона ж не така, тільки після весілля, так, Петрику? Забирайся, бачити тебе не хочу
— Переш? Ну пери давай ретельніше. Сусідка, перехилившись через паркан, не йшла, а дивилася
Життєві історії 0
— Мамо, ти пам’ятаєш скільки тобі років? Тобі онуків треба няньчити, а ти дітей тут плануєш. Які діти? Тобі бабусею скоро бути!
Лідія Петрівна зайшла додому із відром огірків. Її дочка Валентина та онука Олена сперечалися

You cannot copy content of this page