Ніна і Зоя навіть навчалися в одному класі, і завжди раділи, що іменини у них були зовсім поруч. Влітку, у червні, дванадцятого – у Зої. А чотирнадцятого в Ніни. У шкільні роки відзначали кілька разів навіть разом, мало не як сестри-двійнята. А тепер ні сліду від минулої дружби, ні тіні. Стер час образу, ревнощі, виросли їхні дітки, ось уже й онукам по двадцять років
Зою Василівну в селі вважали майже психологом. Колишня вчителька української мови та літератури була
— А тобі, не соромно? І в тому, що я з Іваном, винен тільки ти! Я забула вже, коли слово добре чула, уваги ніякої. А я жінка! І цілком цікава! Іван у захваті від мене! — Навіть так? Жінкам не можна зраджувати!
Рита почала роман із колегою. Сама від себе не очікувала такого. Адже вона заміжня.
Місцем стрімкого розвитку стосунків було обрано квартиру Маші, куди вона покликала його на вечерю. Коля вдягнув найкращу сорочку, поголився, вивчив якісь дивні вірші одного з улюблених Машиних поетів, купив квіти
Коля так втомився від гулянок, від одноденних стосунків, від нескінченних побачень, що, коли познайомився
— І скільки ж ти тут жити будеш? А взимку як? – навздогін запитала Марина. Він повернувся до неї і раптом сказав: — А взимку ми з тобою будемо тут піч топити, кашу варити і діток малих ростити… — Що? – Марина захохотіла йому в спину, а потім прикрила рот рукою, поставила бідон на ґанок і побігла до Єгорівни
Марина в засмучених почуттях їхала трасою в напрямку їхньої дачі під Києвом. Чергова невдала
Ось тільки дівчата від нього ніс відвертають – навіщо такий веснянкуватий і рудий. Пам’ятаєш, як він у п’ятому класі купив фарбу в магазині і пофарбував свою голову в чорний колір? – згадувала бабуся Віті, – ой, що було! — А як же, всі пам’ятають. Картина була як із фільму жахів. Немов циган, а все обличчя в рудих веснянках! Ось де сміху-то було
— От і що мені з онуком робити? – скаржилася баба Шура своїй сусідці
— А що, вона й справді, сохла за мною? Не помічав щось… — «Не помічав щось…» – смішно передражнив його Сергій, – а що ти взагалі помічаєш? Вона і сьогодні весь вечір на тебе дивилася. А ти як пень. Нуль у відповідь. Іди, наздоганяй. Та будь ввічливішим
Федька навчався із Сергієм в одному класі сільської школи. Клас був невеликий, усі дружили.
— От ледь не кажуть, мовляв, ви, безсовісні бездітні, давайте, живіть тепер заради племінників, діточок же на ноги ставити треба, – каже Інна, – я не проти допомагати, але допомагати, а не тягти на собі пихату сестру чоловіка і її дитячий садочок
— Вона вважає, що раз у нас однаково дітей немає, то треба допомагати хоч
Наприклад, розповідаю Роману про ситуацію на роботі, ділюся, жених же все-таки. А він вислухає і каже, що я дурна недалекоглядна, треба було підставити начальницю, а не допомагати їй вийти зі скрутної ситуації, тоді б мене помітили і підвищили, дивись, отримала б її місце. Мені, якщо чесно, було неприємно, зайвий раз намагалася навіть не ділитися ним уже, – каже дівчина
— Так і сказав, прямим текстом. Ні, натяки, звісно, були з його боку й
І налагодилося б, я впевнена. Але на нашому з чоловіком весіллі братові приділяла підвищену увагу моя новоявлена родичка, сестра мого чоловіка Ліза. Мало не висіла на ньому, запрошуючи танцювати, ходила на вулицю хвостиком. Я Лізі прямо сказала, що брат одружений і те, що він приїхав один, ні про що не говорить, просто дружина не змогла поїхати через дитину
П’ять років тому я виходила заміж. З майбутнім чоловіком знали одне одного давно, зустрічалися
Олена зітхнула, згадуючи, як ночами варила собі гороховий суп на воді. Навіть олії рослинної не було. А їсти щось треба було – вона годувала… Мати допомогла тричі – приїхала викупати, але так і не наважилася взяти в руки немовля. Виручила сусідка по гуртожитку, Ірка
— Відчепіться від мене! Відчепіться всі! Нічого не хочу і нічого мені від вас

You cannot copy content of this page