Рідне Слово – Сторінка 310

Життєві історії 0

Куди скаржитися? Хто допоможе? Ночами плакала і молила Господа, щоб забрав її до чоловіка. Краще піти, ніж жити в такому кошмарі. Ніколи не думала, що їй доведеться доживати свій вік ось так – голодною і в сльозах, із таким сином, який краде гроші у власної матері. Ось так і стала Антоніна гостею у своїй квартирі

Антоніна встала пізно. Поспішати нікуди, на пенсії вже сім років, піклуватися нема про кого.

Життєві історії 0

Матусю, ти не переживай, у нас усе добре. Тільки страшно вдома самій, поки Семен до корівки ходить. Тата ніколи немає, але я й не хочу, щоб він приходив, він увесь час пахне несмачно та сміється… А ще Нінка сказала, що мене скоро в дитячий будинок здадуть, бо я нікому не потрібна. Я сказала, що це неправда, а вона дражнилася. Я їй як дала, а потім її мама прибігла, сказала, що я сирота, мене всі кинули, тому я невихована. Я вихована, матусю, тільки навіщо вона обзивається. І в дитячий будинок я не хочу

Семен насилу підняв відро з молоком. —Ну, все, Зорько, на добраніч. Корова, ніби теж

Життєві історії 0

— Та ти сама вже однією ногою на тому світі, стара, куди тобі ще собаку? Але побачивши, як по зморшкуватих щоках бабусі котяться горошини сліз, засоромився, простягнув їй цуценя і сказав

Життя в Уляни Петрівни було нелегке — трьох синів виховувавала практично одна, чоловік був холодним

Життєві історії 0

— Воно на зупинці, за околицею, в ящику пищало. — Кошеня згорнулося під долонькою клубочком. — Хтось його викинув. Не виживе. — У онуки наверталися на очі сльози

— І навіщо вонj мені? — казала бабуся Поліна. — Ну, ба! — Олька тримала на

Життєві історії 0

— Зрозумій, я хочу бути щасливою! А для цього потрібна повноцінна родина. Ти ж хочеш, щоб у тебе з’явився тато? — Запитала Юля

— Катю, сьогодні ввечері погуляєш у тітки Свєти. — Чому? Ми ж планували піти до

Життєві історії 0

— Ну щодо Ліди, хто ж її не знає в нашому селі. Вона вже з усіма встигла перебрехатися, повз нікого не пропустить і не поступиться. Тобі з нею важко буде. Ти мужик спокійний, терплячий, але терпець теж має свій кінець

Григорій стояв біля могили матері, її щойно поховали, сліз не приховував, вони текли самі

Життєві історії 0

— Довго не їхав ти. Чекала Олександра, щороку чекала. Ось, казала, синок приїде, онука покаже, хату на нього відпишу… Чекала-а… Заготовки кожне літо для вас готувала, на ганку сиділа, на дорогу дивилася…

Трасою Київ-Рівне мчав автомобіль. У ньому їхали троє: батько, мати та син. Троє, але

Життєві історії 0

Красуня Марина довго йшла до своєї мети. І в 35 років вийшла нарешті заміж, чоловік був, як годиться, успішним заможним бізнесменом

Красуня Марина довго йшла до своєї мети. І в 35 років вийшла нарешті заміж.

Життєві історії 0

— Ти чому сьогодні бабусі не допоміг з господарством? — будив онука дід, повернувшись із сінокосу

— Ти Сашко, якщо дружину взяв так бережи її. А якщо не можеш, то відпусти,

Життєві історії 0

— Мамо, ти чого? Мені скоро сімнадцять, я доросла людина. Обіцяю поводитися чемно, я зможу жити одна

Мати періодично приводила нових «чоловіків» — Оксана пам’ятала трьох. Але вони якось не приживалися,