Життєві історії 0
Якщо Ірина чоловікові не довіряє, навіщо тоді така сім’я? – каже. – Дитина? А від дитини ніхто не збирається відмовлятися. Але… я сина ростила і жодного разу пальцем його не зачепила, словом не образила, а тут Ірина на нього так накинулася? Кошмар. Я в цю справу не полізу. Якщо син вважатиме за потрібне її пробачити, значить, так. Ні? І так можливо
“Раз вона мені не довіряє – говорити нема про що”. Заявив зять і грюкнув
Життєві історії 0
А через кілька років став чоловік Люби ремонтувати хату, розкрив підлогу, а там золото лежить, два злитки. Вчинили вони з Любою по-чесному: навпіл із Віктором розділили. Покликали його в гості: він приїхав, сам подивився, де скарб знайшли. Думав-думав, звідки він, і згадав, що мати казала колись, мовляв, синам збирав батько, весь час складав, та й узагалі до грошей дбайливо ставився, ощадливо, а зарплата в нього була гарна й жили вони за неї не бідно
— Синку… Ти вже сильно йому не докоряй, – промовила мати, зі сльозами на
Життєві історії 0
Через півроку Олег познайомився із Зоєю. Ще через півроку вони одружилися. Коли стали жити разом, Олег і запропонував Зої користуватися всім тим, що до цього належало Христині. Зокрема й тим халатиком… Постільна білизна, яку вибирала колись «колишня». І спала на ній. Подушка. На ній вона теж спала. Усе було придатним. І майже новим
— Я не хочу! Адже це її речі. — Дурниці! Ну і що, що
Життєві історії 0
«Та що ж він іншої орієнтації чи що? Ну як можна не звернути уваги на мене? – Злилася Лариса, розглядаючи себе в дзеркало і підфарбовуючи пухкі губи. – Нічого, скоро корпоратив, вже там я знайду спосіб стати максимально ближче. Максимально». Лариса підморгнула своєму віддзеркаленню і задоволено посміхнулася
— А це що ще за слоненя в одязі балерини? Вона в дзеркало, взагалі,
Життєві історії 0
— Дитина з’явилася. Пес почав ревнувати. У нас із дружиною часу зовсім немає, цілими днями на роботі, гуляти ніколи. Арчі став агресивним — гарчить, нападає. Дружина боїться за дитину. Ми більше не можемо з ним справлятися
Ігор йшов пустою вулицею, натягнувши шапку, ніби хотів сховатися від світу, який у цей
Життєві історії 0
— Матуся, допоможи! Там, на вулиці, мерзнуть бабуся та кабачок з очима, як живий! — крикнула дитина. І потягла маму маму за рукав
Дівчинка була як лялька. Великі сині очі, густі темні вії. З-під хутряної шапки вибивалися
Життєві історії 0
— Що ще ти йому сказала?! – продовжував напирати Олександр. — Нічого. Він попросив сейф показати, я показала… – відповіла Ніна і додала: – Сашко, у тебе манжет забруднився, знімай сорочку, я виперу. — До біса манжет! Ти хоч розумієш, що ти наробила, курко? — Що? Я? Як? – закліпала вона очима, і справді нагадуючи курку
Зазвичай пошту забирав чоловік. Повертаючись із роботи, він відчиняв поштову скриньку, звичним рухом викидав
Життєві історії 0
Він поклав ложку і встав. Обійшов стіл і підійшов до неї впритул. — Свинячі вушка, кажеш? А ти не закохалася? Кажуть, пересолена їжа – вірна ознака гулящої дружини. — Гена! Хто тобі таку нісенітницю сказав, – спочатку Валі було смішно, вона думала, що чоловік жартує. Але він, розлютившись від її сміху, схопив за скатертину і смикнув. Тарілка з супом перевернувшись, упала на підлогу, але не розбилася. Валентина від несподіванки здригнулася
На танцях у будинку культури Валя давно примітила красивого, широкоплечого хлопця. Вона раз у
Життєві історії 0
І ось, Юля заїхала до нього в двокімнатну. Ремонт там був відносно свіжий, щоправда, меблів майже не було, але Артем її запевнив, що все вони разом наживуть. І тут же запропонував вибрати кухню. Пропозиція Юлю здивувала: навіщо замовляти гарнітур в орендовану квартиру? Тут усе й розкрилося, що Артем цю квартиру, виявляється, купив
— Загалом були ми у стосунках два роки, – розповідає Юлія. – Я з
Життєві історії 0
“Туманча” ніколи не вирізнялася ні красою, ні харизмою. Щось карикатурне було в її зовнішності. Занадто жорстке волосся вона була змушена заплітати в косу. На щоках у неї завжди грав яскравий рум’янець – ніхто й ніколи не бачив її блідою. Голос її був злегка гугнявим, і якщо в юності це надавало певного шарму, то зараз, коли було подолано черговий віковий рубіж – навпаки
Нарешті гості пішли. Ілля видихнув і став допомагати дружині збирати зі столу брудний посуд.

You cannot copy content of this page