Рідне Слово – Сторінка 33

Життєві історії 0

— Он, рибу насмажила – чим не морське? — Звичайне якось, – з тугою дивлячись у вічі доньці, сказала Віра Іванівна. – Доведеться мені самій щось придумати… — Слухай, мамо, а давай я молоки лососеві приготую за своїм фірмовим рецептом – так смачно, що ніхто й не зрозуміє, що це молоки. Ну, ти знаєш, як я їх готую – добавки проситимуть

— Мамо, ну чого ти так метушишся? Не цариця ж до нас приїздить. Зрештою,

Життєві історії 0

– Мама перестала віддавати мені частину пенсії, – каже Лера обурено. – Ну, гаразд, місяць чи два не опустять нас за межу бідності. Але на постійній основі так само не можна. До того ж, мама почала потягувати навіть продукти з холодильника. Я ж не сліпа, та й склерозу в мене немає

Коли мама вся в сльозах зателефонувала Лері і сказала, що з Поліною та її

Життєві історії 0

— Нормально, так? На смітнику знайомиться! Прикольно в тебе виходить. Запал Анни одразу ж вичерпався, вона понуро глянула на доньку, відповідати не хотілося, інакше знову б розгорілася суперечка

— Коли ти вже речі свої навчишся прибирати? – Анна з докором дивилася на

Життєві історії 0

Хіба не можна на день народження квіти подарувати? У мене днями день народження був, не пам’ятаєш чи що? Букет на роботі шкода залишати, ось і принесла додому. Борис нічого не сказав, але схопив букет і жбурнув його до порога. Цей кидок розірвав дванадцять років фальшивого шлюбу

Своє перше кохання Надія довго згадувала. Вона була підлітком, коли почула у дворі пісні

Життєві історії 0

— Святкуємо, Павле Михайловичу. Тільки в нас цього року кожен зі своєю кутею, таке нове правило. Тож якщо раптом захочете приєднатися – захопіть собі з дому дванадцять страв чи чогось такого, на що господині сил забракло

— Привіт, Ніно. А ми тут мимо йшли, вирішили зайти. Уже, дивлюся, Різдво святкуєте?

Життєві історії 0

Ольга монотонно перебирала ягоди, не піднімаючи голови й не дивлячись на чоловіка. У повітрі зависла ніякова пауза, коли він увійшов. Так багато чого треба сказати один одному, поділитися, а розмова не йшла

Недобудований дім Марченки пригледіли ще давно й загорілися бажанням його купити. Взагалі-то він був

Життєві історії 0

– І тут новина, наша скупердяйка свекруха дала племінниці на меблі 150 тисяч, без віддачі, бо нещасна донька сестри розлучена, купила квартиру, поділивши спільну з чоловіком, треба ж найнеобхідніше купити, у неї ж дитина! Та годі, а в нас хто був? Кошеня?

«Я її слухаю і дивуюся, це вона взагалі говорить? Та, що нам три роки

Життєві історії 0

Ліночко, чи не бажаєш на риболовлю… Ну на риболовлю: природа, рибка, річка, багаття! — Василя несло, він хвилювався. — Що? Комарі? Так, є, є комарі, отакі-от, з кулак… Що? — повісив ніс Василь. — Куди йти? Не хочеш? Ну гаразд

Наталя поглядала на Василеві метушіння й тихенько усміхалася. Так, усміхалася, а що їй ще

Життєві історії 0

– І на брендах юні зараз знаються куди краще за нас. Для мене труси – то й труси, а ні, виявляється, є інші, які «правильної» фірми. І так у всьому. Дійшло до того, що істерики стала закочувати через те, що їй купили знову не те, – хитає Ірина головою. – А тут ще й початок навчального року, вона вже в липні в нас взялася вимагати новий телефон і якийсь наворочений рюкзак

– Навіщо мені та няня, коли такі обставини? Віддавати їй майже всю свою заробітну

Життєві історії 0

– Прости, синку, прости… Не потрібні мені зуби, потерплю, гаразд. Буду кашу їсти, що ж тепер? Ти тільки прости, не гнівайся, мені так хотілося ремонту, – схлипуючи, примовляла Марія Дмитрівна

– Мамо, ну хіба так роблять?! Якось несерйозно це! – Чому? Мені захотілося, і