Життєві історії 0
Віра глянула на календар – третє вересня, їй сьогодні лягати в клініку! А що це тоді було сьогодні вночі? Цей дивний дзвінок від Аліни о шостій ранку, що це було? І її страшні слова, що Віри більше немає, і ці сльози відчаю її чоловіка? Це був сон чи … чи Віра побачила майбутнє, де її вже немає
Мобільний задзвонив так різко, що Віра аж підстрибнула на ліжку. Дзвонив телефон чоловіка, але
Життєві історії 0
Дивно, що ця Валька в його кімнаті робить так пізно? Наталя встала на колоду і зазирнула у віконце. Краще б вона цього не бачила, там були Андрій і Валя, він цілував її і шепотів усе те, що й Наталі
Юрко відчинив двері, побачив, що мама на кухні, і хотів тихенько прошмигнути в кімнату.
Життєві історії 0
— Бачиш як заговорили! Треба ж, шановні люди, соромно їм! А відколи це в нас праця ганебною стала? З яких це пір у нас працювати соромно? Ніби як у школі викладають, що всяка праця у нас у пошані, всяка робота потрібна та корисна. Це з чого раптом я вас зганьбив? Невже десь посеред міста купу в штани наклав на очах у всього чесного народу? Або мільйон вкрав, та з вами не поділився
Вероніка соромилася свого діда. До сліз соромилася, до червоних щік. У всіх діди, як
Життєві історії 0
— Хлопчика забрали одразу, матері сказали, що його не стало, але син був живим. То звідкіля взялася відомова написана на дитину, хто так невдало пожартував з долею Ганни та Олексія, хто забрав їхнього сина
Телефонний дзвінок потурбував ранкову тишу квартири і змусив Ганну відірватися від улюбленого заняття. Вона
Життєві історії 0
— Не загуби дитину! — казав батько. — Чому я маю його загубити?! — обурювалася мама
— Не загуби дитину! — казав батько. — Чому я маю його загубити?! —
Життєві історії 0
Що старшою Оленка стає, то сильніше в ній міцніє впевненість, що багато чого вона робить не так, як треба. І всюди цьому знаходиться підтвердження: і забутий до ранку віршик, і розбита за обідом тарілка, і порвані на прогулянці штани, але найвірнішими ознаками цього «не так» були надуті мамині губи й проціджене: — Усі діти, як діти, а ця
Приблизно в п’ятирічному віці Оленка почала розуміти, що з нею щось не так. Ось
Життєві історії 0
— Олю, ти з глузду з’їхала?! Катя мені все розповіла. І вона не зобов’язана прикривати тебе. Софія — твоя дитина, твоя відповідальність! Прийди до тями! Який, до біса, Віталік? Квартиру я купувала не для Віталіків!
Коли мати Ольги і Каті вийшла заміж і поїхала далеко, вона залишила своїм дочкам
Життєві історії 0
— Не бійся, я тобі допоможу, а ця тітка тобі не потрібна, вона погана, всі вони погані, —прошепотіла Аліса й обійняла батька за шию
— Ти не моя мама! Залиш нас із татом у спокої! Іди геть! — чула кожна дівчина,
Життєві історії 0
Хлопчисько біля метро продавав кота. На аркуші зошита було виведено великими літерами: «Продаю кота, дешево». Біля його ніг лежала сумка, усередині якої хтось перевертався. Найімовірніше, той самий кіт. Люди квапливо пробігали повз, байдуже ковзали по хлопчику поглядом. Усі поспішали додому: на вулиці холодно, кінець грудня, дме мерзенний, противний вітер, кидає в обличчя колючий сніг, не до котів
Хлопчисько біля метро продавав кота. На аркуші зошита було виведено великими літерами: «Продаю кота,
Життєві історії 0
Незабаром приїхали свати з села… По осені весілля відгриміли. Те саме, на якому Тамара Вікторівна постійно лила сльози. Впала в істерику на другий день, коли гості нареченого катали її в садовій тачці та виваляли в брудній калюжі, приготованій з вечора. Усім смішно, а їй огидно
Гуляло весілля на селі. Усі відчайдушно веселилися. Наречений із нареченою націлувалися на рік уперед

You cannot copy content of this page