Життєві історії 0
Незабаром приїхали свати з села… По осені весілля відгриміли. Те саме, на якому Тамара Вікторівна постійно лила сльози. Впала в істерику на другий день, коли гості нареченого катали її в садовій тачці та виваляли в брудній калюжі, приготованій з вечора. Усім смішно, а їй огидно
Гуляло весілля на селі. Усі відчайдушно веселилися. Наречений із нареченою націлувалися на рік уперед
Життєві історії 0
Борис, немов враз осмілів, обвів очима всіх присутніх і урочисто повідомив, мовляв, а ось не буду, і все тут! А то дивіться, взяли моду! Їй-Богу, ненормальні! У всіх нормальних, пристойних сім’ях борщ належить їсти строго на обід, і ніяк інакше. А якщо борщ на вечерю їсти, то отже, і сім’я ненормальна, і люди, у сім’ї цій живуть, ніякі не пристойні, або ж в злиднях
Наталя, розливши по тарілках борщ, що залишився з обіду, порізала хліб великими скибками, дістала
Життєві історії 0
— Ми спочатку хотіли зупинитися в готелі. Думали, що в цьому місті в нас нікого з родичів немає. А потім згадали, що у нас же тут є ти. Розумієш?
Телефон розбудив Валентину о п’ятій ранку. Дзвонили з невідомого номера. — Так, — відповіла Валентина.
Життєві історії 0
За той час, поки Олена росла, у неї змінилися три вітчими. — Ну не сидіти ж мені одній, – говорила Ірина Петрівна доньці. – Адже ти у мене зʼявилась у двадцять років, для себе і не жила, вважай. Олена беззаперечно знайомилася з черговим дядьком Юрою або дядьком Сашком. Поводилася слухняно і ввічливо. А вечорами, вже лежачи в ліжку і дивлячись у стелю, мріяла: «Господи, скоріше б я вже виросла. Як же набридло всім догоджати, відповідати і мовчати! Ось поїду від мами і заживу своїм справжнім життям»
Олена тихо плакала, боячись розбудити Сергійка. Але ж їй здавалося, що запас сліз вона
Життєві історії 0
— Я, бабусю, з компанії, де роблять прилади, за допомогою яких вода з крана джерельною стає. Чистою і свіжою, як у стародавні часи, коли хімії не було і можна було пити водичку просто з річки
Після дзвінка, майже одразу, наче чекала, двері відчинила старенька бабуся років вісімдесяти. — Здрастуйте.
Життєві історії 0
Згадала Катя, як ще бабуся в дитинстві, піднявши голову до неба, просила Бога послати дощик у разі посухи або, навпаки, тепла, щоб погріло яскраве сонечко землю, щоб людям бути з урожаєм. — Напевно, чи просимо погано нині, чи слухати нас уже не хочуть там, на небі
Усе, все пропало! Катерина Федорівна з тугою дивилася на те, як результати її багатоденної
Життєві історії 0
— Усе я зрозуміла. Пожаліти треба? У тебе є я для цього. А Ганна… Поль, вона й не повинна тебе любити. Розумієш? – голос Оксани змінювався. – Не кожна може чужу дитину прийняти, як свою. Та ще й якщо своя хвора. — Як думаєш, вона злиться на мене за те, що я здорова? – Поліна видавала те, про що думала весь час, але чим поділитися ні з ким не наважувалася
— Я не розумію, що їй потрібно! Сита, одягнена, взута, все є! Так, чому
Життєві історії 0
— Може здамо тепер Юру в спеціальний дитбудинок? Оскільки у нас нормальний син є?
Юрка батьки дуже чекали. Але все проходило важко і дитина була недоношеною. Лежала в
Життєві історії 0
— Заради Бога, вибачте мене! — почала вона вибачатися, розуміючи, що її вибачення звучать досить безглуздо. — Я не думала, що калюжа виявиться такою глибокою
Олена це зрозуміла тільки тоді, коли, не зменшуючи швидкості, промчала нею на своєму автомобілі,
Життєві історії 0
Тебе ж засміють твої колеги, сусіди. На кого зазіхнув? На селючку брудну. Що сказати дітям? Що їхній інтелігентний тато втік до селючки
— Ти йдеш від мене до цієї селючки? — моя дружина дивувалася. — Не називай

You cannot copy content of this page