— Значить, хлопця чекав? Всі ми чекаємо на хлопчаків, спадкоємців, це нормально. Колись я, як і ти, готувався стати батьком сина, а дружина повідомила про дочку
— Романе, у нас дівчинка 3500! — радісно оголосила Галя у слухавку. Я стояв під
Жити почали у квартирі, що дісталася Ларисі від бабусі. Тому що вона знаходиться у центрі міста та в ній три кімнати
— Ох, і мучишся ти з ним, дочко, — важко зітхала мати, коли Лариса
— Зозуля, як є зозуля, кинула всіх своїх дітей на сина, хіба так можна? — обурювалися сільські жіночки
Сашко розумів, що як син він має любити матір. Вона подарувала йому життя… але
Його мати, така тендітна, спокійна, рідна і раптом її може не стати? Як же бути? Де взяти такі гроші?
— Приїду, відразу заяву подамо, обіцяю, — Роман поцілував свою наречену, а вона кусала свої пухкі
— Знаєш, а я його часто бачу у своєму дворі. Він майже щодня приїжджає до Оленки Самойленко, вона чекає дитину, гуляють разом
Ольга зайшла до палати з повними пакетами. Дочка не змогла приїхати, попрохала свого чоловіка.
Тамара поморщилася. — Ну, діти тут навіщо… Домовленість про дітей була раніше, що відпочиваємо без них, зараз же діти у всіх виросли і самі ні за що б не поїхали на гулянку зі своїми “старими”. Ось і їхній син на вихідні поїхав з одногрупниками в сусіднє місто на концерт. — Ну а що робити, якщо нікуди його подіти, – примирливо вимовив Андрій. – Це Вікторії, йому тільки три роки, одного ж не залишиш
На дачу вирішили поїхати раптово, тож Тамара і підготуватися не встигла. Андрій сказав, що
За великий стіл сіли дванадцять осіб – чотири покоління Ігнатенків – Валі здалося, що вона потрапила на сімейне свято, але, виявилося, що всі, хто сидів за столом, тут же в хаті й жили. Розмови були звичайні, сімейні, інколи згадували якихось родичів, про яких Валя чула вперше, і їй, чесно кажучи, було трохи незатишно за цим великим столом, тим паче, що Андрій, беручи участь у загальній розмові, до неї майже не звертався
— Валюшо, ми з татом плануємо провести ці вихідні на базі відпочинку. Поїдеш із
А нещодавно чоловік заявив: — Або ти звільняєшся, або ми розлучаємося. — Чому? Що це за примха? — Тому що. Якщо ти мене любиш, ти повинна подумати про мою гордість, про мою самооцінку. Ну не повинна дружина отримувати більше за чоловіка. Я не відчуваю себе мужиком із тобою, на біса мені вдома дружина-начальниця
— Хотіла я звичайно як краще, а вийшло… що вийшло, – зітхає Марина, –
Максим може не ночувати вдома по кілька днів, тоді Марія знає, що в нього хтось з’явився. Може пройти у взутті по щойно вимитій підлозі, може запустити тарілкою з їжею в стіну, якщо йому не сподобалося те, що приготувала дружина. А вже про щоденні образи й говорити не доводиться
— І чому ти від нього не йдеш? – запитують подруги Марійку, – Ну
Синові Єлизавети Петрівни 39 років. 4 роки тому чоловік одружився вдруге. Юля, нова невістка пенсіонерки молодша за сина на 12 років, заміжня не була, дітей у неї немає. І заводити вона їх відмовляється доти, доки чоловік не подарує їй нерухомість
— Тепер він вимагає, щоб або я йому цю квартиру назад віддарувала, або сама

You cannot copy content of this page