Рідне Слово – Сторінка 359

Життєві історії 0

Cиджу в соцмережах, щоб нічого робити. Раптом блимають зірочки: повідомлення прийшло. Відкрила, дама незнайома пише: «Я полюбила вашого чоловіка, він такий незвичайний. Ви вже багато років разом, приїлися одне одному. А я кілька років одна, і в селі живу, тут мужик потрібен, а в Олега руки золоті! Ви ж у місті живете, Вам простіше, ніж мені. Я розумію, сам він не піде від Вас, він дуже порядний чоловік. Так Ви проженіть його! А я Вам грошей заплачу»

Зателефонувала мені сестра двоюрідна, і серйозно так запитує: — Як думаєш, скільки мій чоловік

Життєві історії 0

Я почала про майбутню сім’ю думати, про те, що я і другу дитину хотіла б від порядного і турботливого чоловіка. Але час минав, а ситуація залишалася все тією самою: з п’ятниці по неділю разом, далі – нарізно. І жодного спільного побуту, жодного натяку на сім’ю

Я не вважаю себе неповноцінною, не думаю, що в моєму житті все, так би

Життєві історії 0

— А що я? – обурено відповів Руслан, – Не одружуватися ж мені на кожній партнерці було. Не повірив, якщо зі мною так легко в неї все сталося, де була гарантія, що я – автор її живота? Потім тест зробили, коли дитина зʼявилася . Ну і що, що я виявився батьком? Аліменти платити? Вона не подавала, сказала, що їй це не треба. Дитину визнавати? Ксюх, ти уяви, якби так усі визнавали своїх дітей, то скільки б було в нас батьків багатодітних

— Донька в мене нареченому відмовила. Зустрічалися 2 роки, хлопець нам подобався. Симпатичний, працьовитий,

Життєві історії 0

— У тебе що, була двійня? – запитала вона, навіть не привітавшись. – І не відпирайся, я фотографію знайшла. Мама мовчала. — Відповідай! — Так, – видихнула мама. – У мене була двійня. І що? Радій, що я тебе до себе взяла, а не ту, тупувату. Вона як Василина твоя була, відстала

Будинок був схожий на хатинку на курячих ніжках із казки, але Аня йому раділа

Життєві історії 0

Ще живучи в селищі, на 2-3 рік наших стосунків, я помітив, що у дружини вельми своєрідний характер і поведінка. Вона весь час дорікає мені по дрібницях, і в останні роки масштаби цього досягли катастрофічних розмірів. То я в магазині не туди повернув, то склянку не туди поставив, то сказав не так, то зробив не так. Я пов’язував це з тим, що вона жила в сім’ї, де стосунки у батьків вкрай напружені

Мені 28, моїй дружині 24. Познайомилися, коли їй було 15, я в неї перший

Життєві історії 0

Забавлятися з чоловіком, якому пере, прасує і готує дружина – це одне. Це ж свято душі й тіла. А от жити з ним, коли він живий, коли він псує повітря, хропе, використовує унітаз за прямим призначенням, упускає на стіл крихти, чухає дзвіночки вранці й залишає в раковині чашку – це інше. Це проза

— Неприємно, але, думаю, що вони зійдуться, – ділиться з подругою своїми міркуваннями Олена

Життєві історії 0

— Ірино Михайлівно, ось я в дружини запитував, а чому ви заміж не вийдете? Адже ви така жінка, могли б ощасливити будь-якого чоловіка і самі при цьому були б щасливі. — А я й так щаслива, – відповіла теща, – Знаєш, Денисе, є такий народний гумор: хороші чоловіки на дорозі не валяються, вони валяються на диванах. Тобто, хороші чоловіки мого віку, в сім’ях живуть, а ті, які нікому не потрібні, вони і мені не потрібні

Денис і Оксана були одружені перший рік і жили вони з тещею. Зять вважав,

Життєві історії 0

— Усе племінник! – підняв він руки вгору і різко опустив, – Одружуємо тебе! Зісватали твою Ганну. А що ти хотів? Вона в дівках засиділася. Давно за двадцять буде… Батьки її від щастя просто на руках нас до столу понесли. Як пригощали… — Як засиділася? – не зрозумів Матвій, – Їй же сімнадцять… Я боявся, що нас не розпишуть у сільраді… Ганна моя…. А ви кого мені посватали

2005 рік. Село завмерло. Спекотний літній полудень розігнав усіх жителів по домівках. У прохолоді

Життєві історії 0

— Можеш збирати свої бебехи та тули звідси, цей будинок ніколи тобі не належав – сказала я чоловікові

— Можеш збирати свої бебехи та тули звідси. Цей будинок ніколи тобі не належав

Життєві історії 0

— Ну, іноді я беру ще сто грамів ковбаси. Прямо тут, біля магазину, з хлібом її та їм. Сто грамів. Найдешевшої

— Скажіть, бабусю, а що хочете купити? На бабу Павліну уважно дивилася дівчинка восьми