— Мишко, де тато зараз? — Спить. На кухні. Я у ванній замкнувся. У мене телефон Володі з класу. Свій тато у вікно викинув. — Я їду. Зараз же їду. Сиди тихо, чуєш? — Бабусю, він двері зачинив і ключ десь викинув. Щоб я до тебе не втік
— Бабусю, забери мене, благаю. Тато знову п’є. Чіпав мене вчора. Я не хочу
— Мені подобається, як ти працюєш, сьогодні будеш для начальства святковий стіл накривати й страви подавати. А потім можеш, те що на тарілках залишилося, додому взяти, рибку там, шинку, ну й усякі інші делікатеси. У тебе ж кажуть синочок зовсім маленький? Ти ж іще годуєш його
— Ну що ти, голубонько, підійди до мене ближче. Завідувач їдальні для керівництва дивився
Люся йому готує дієтичні котлетки й супчики, соління й гостре Борису не можна. Доглядає за ним, не дає перепрацьовувати, у ванній із травами спинку йому тре. Чай лікувальний подає, коли Борис сидить у кріслі біля телевізора. — Що ти з ним няньчишся, свою нерозтрачену любов, що на дітей могла б витрачати, на мужика розтрачуєш
— Тобі не здається, що твій Борис тобі зраджує? — якось запитала Люсю її
— У тебе ноги криві, вся в матір, та ще й пласка зовсім, — бурчав батько, косо поглядаючи на доньку, яка крутилася біля дзеркала, — Краще б уроки робила, а то все їй гуляти подавай, а потім неуком будеш
— У тебе ноги криві, вся в матір, та ще й пласка зовсім, —
— Їжте, яблучка миті. З нашого саду. Солодкі-пресолодкі. Це сорт «коричневе смугасте». Мої найулюбленіші, — говорила Аня. Діти задоволено захрумтіли, сік бризкав на всі боки, а Федька відвів погляд і примружився. Аня підійшла до нього в останню чергу. Вона простягнула йому велике червоне яблуко й сказала: — Пригощайся, Федю. І зі святом тебе
На лавці біля під’їзду сиділи діти, як зграйка горобців. Серпневий вечір ніжно гладив їхні
— От тепер у нас так – приведуть мені обидві своїх дітей і розважають одна одну. Я вважаю, що така тісна дружба ні до чого доброго не приведе, — бідкалася Ольга Дмитрівна. — Одна вже розлучилася, у другої до цього йде?
— От тепер у нас так – приведуть мені обидві своїх дітей і розважають
А Тамара справді вискочила заміж за пенсіонера. Їй не було ще й тридцяти, а чоловікові стукнуло шістдесят. Різниця у віці була такою, що незнайомі могли б подумати, що вулицею йдуть під руку батько і дочка
В одному старому під’їзді зійшлися дві молоді пари. Тамара, яка щойно вирвалася з-під крила
Не існує чоловічих чи жіночих обов’язків. Хто що може і кому що важливіше — той і робить. Головний критерій — якість. Хто краще миє посуд — той і миє. Хто краще готує — той готує. Хто краще заробляє гроші — той заробляє. Усе просто: роби те, що виходить у тебе найкраще
Коли я, молода й недосвідчена, збиралася заміж, мама вручила мені не просто благословення, а
За сортовою полуницею та малиною до неї їхали з усієї області. Ксенія все відкладала, сподіваючись, що з’являться родичі діда Іллі, і вона зможе з ними домовитися про продаж сусідської ділянки. Платити за будинок вона не хотіла, чекала, поки він розвалиться сам по собі. І ось — дочекалася
Ксенія з тривогою дивилася у вікно, як біля сусідського побитого часом паркану зупинилася старенька
— Не буду розводити китайські чайні церемонії. Синку, у мене немає грошей. Я ж не буду продавати речі? Мені на місяць треба приблизно 20 тисяч. Ти повинен мені допомагати
— Синку, заробітну платню отримав? — у голосі жінки тремтіла надія. Але Максим був

You cannot copy content of this page