— А це що за непорозуміння таке? Ірина Олегівна тримала тарілку з моїм гарбузовим
Я до останнього вірила, що Лариса Сергіївна просто жартує. Ну, знаєте, бувають такі жінки
— Ну чому ж вона не дзвонить? Господи, та де ж той телефон… —
Село Соснівка дрімало в улоговині між двох пагорбів, наче дитя в зеленій колисці. Зі
Дача була їхнім спільним острівцем тихого сімейного щастя. Старий добрий будинок із віконницями на
— Рито, ну як ти не розумієш, це ж усе серйозно! Невже тобі байдуже?
— Мама щойно мені про машину розказала! Так-так, про ту саму «ластівку», яку ти
Валентина, відставивши палицю вбік, важко опустилася на лаву і, примружившись, підвела очі до неба.
— Я хочу знати… Хто він? — Семене, — почала я, — послухай… —
Дві хати стояли осібно в наймальовничішому куточку приміського селища. Далі, за околицею, розкидалися широкі