Життєві історії 0
Але ж я знаю, що дівчата можуть бути дуже хитренькими, коли їм це потрібно. Окрутить, сам не помітить як. Затягне до РАЦСу. Та хоч животом, мало таких випадків? І ж бо зрозуміло, що жити мій син з нею не буде. Надто різні, а він… кінь застояний, йому ще копитом бити й бити. Він у мене мало не з 12 років на дівчат задивлятися почав. Мабуть, у діда нашого вдався
— Знаєш, Зоюню, це якось йому самому треба вирішувати, — ділиться думками двоюрідна сестра
Життєві історії 0
— А от батьківський дім ми не будемо ділити! Він — мій! — заявив Михайло, встаючи. Стиснувши кулаки, він сперся об стіл і навис над братом та сестрами. — Хтось буде сперечатися?
— А от батьківський дім ми не будемо ділити! Він — мій! — заявив
Життєві історії 0
— Це онучок мій, але ти не облизуйся, безсовісна жінко, молодий він для тебе! Але Алла, ніби й не чуючи Семенівну, жадібним поглядом пожирала хлопця, який зручно влаштувався на ґанку з чашкою кави. — Молодість не проблема, тітонько Олено, вона швидко минає
— Це хто ж такий солоденький завітав до тебе, Семенівно, га? Міцна молода жінка,
Життєві історії 0
– І супу в холодильнику знову немає, – телефонувала свекруха невістці ввечері. – Байдуже, що ви на роботі! Суп має бути і крапка. Увечері його їсти треба, якщо вдень сухом’ятка. Це здоров’я, це гаряче. Про тебе мені й турботи немає, але моєму синові ти здоров’я псуєш
Прямо так вона йому й заявила: якщо я «як слід» попрошу в неї пробачення,
Життєві історії 0
Наталко, я йду, вибач. Так, я поводжуся як боягуз, але в мене немає сил, я виснажений, пробач. Дітей не покину, але з тобою більше жити не буду. Будинок я продав, ось твоя частка. Поїдь до матері. Цих грошей тобі вистачить на перший час
Наталя внутрішньо стиснулася, побачивши племінницю чоловіка, Олеську. Дівчинка, уникаючи погляду й шморгаючи носом, простягнула
Життєві історії 0
— Це в тебе гормони пустують, у твоєму цікавому стані так буває. Ну сама подумай, Ліза йому як сестричка, чого ти ревнуєш? — “Як сестричка”, — висловила я чоловікові, — це не сестричка. Сестрички грудьми до брата не притискаються і очима йому не підморгують
Ми з чоловіком одружилися три роки тому, йому було 25, мені 27. Відразу після
Життєві історії 0
— От ще! Ванну чистити?! Ти що, збожеволів?! А манікюр? Я його зіпсую! Він, до речі, грошей коштує. І підлогу мити я не збираюся. Вона чиста. Навіщо її мити? Дитина цілий день у садку. Ти на роботі. А я в капцях ходжу. Готувати? Навіщо? Є напівфабрикати. Пельмені, котлети. Це і чоловік впорається. Поклав на сковорідку, ось і вечеря
— Ні, я не хочу! Це ж її речі! — рішуче відмовилася Зоя. —
Життєві історії 0
— Діти мої, не ображайтеся, але я твердо вирішила: влаштуйте мене в будинок для літніх людей. Іванку, у тебе є довіреність, я тобі її ще в лікарні написала, ти можеш вирішувати за мене всі ці питання. Будь ласка, я дуже хочу, там хоч поспілкуватися буде з ким. А якщо дорого туди влаштуватися, то продай мою ділянку
Стоячи на балконі, Наталя спостерігала за свекрухою, Марією Матвіївною, яка самотньо сиділа в сутінках
Життєві історії 0
“Сама собі заздрю”, — зізнавалася сестра, — “інші дівчата про свекрух таке розповідають, а моя — як справжня подруга. І поради слушні дасть, і зайвих настанов немає, і з Данилом посидіти — їй лише в радість”
Моя молодша сестра Марія вступила в шлюб у дуже юному віці, ледь досягнувши повноліття.
Життєві історії 0
Один жених тільки про себе й думає. Другий нібито й про мене, але так, щоб свої проблеми моїм коштом розв’язати. А третій, уявіть собі, на побачення приходить у несвіжих шкарпетках, а четвертий ще й вираховує, чи не дорожчий мій салат з тістечком, аніж його пюре з котлетою. Ой, та що вже й казати
Ох, дівчата, скільки ж таких історій доводилося чути… Просто серце крається, як інколи життя

You cannot copy content of this page