— Не щодня ж такі дати святкуємо. Думала, збереться вся родина — діти, онуки, свати. Напекла пиріжків із капустою, чоловік із самісінького ранку салати мисками кришив, донька з дачі домашню консервацію привезла
Олені Михайлівні виповнилося шістдесят. До свого ювілею жінка готувалася ретельно: заздалегідь вимила до блиску
— Мамо, я тут сіла і все порахувала. У тебе величезна трикімнатна квартира, а ти там живеш зовсім одна. Ну нащо тобі стільки квадратних метрів? Давай ми її продамо! Я ж усе одно до тебе в те наше болото жити не повернуся. Купиш собі гарну новеньку однокімнатну квартирку, а решту грошей віддаси мені — я тут, у Києві, зроблю перший внесок за іпотеку. І нарешті і в мене з’явиться своє власне житло
Ларисі п’ятдесят три. Вона живе у затишному обласному центрі на заході України, куди колись
— Добре живуть ті, кому діти допомагають. Якщо, звісно, мають таку змогу. А мої обидві доньки розлучені, в обох кредити на житло, та ще й малеча на руках. От і кручуся, кожну копійку рахую. Хоча… Гріх нам скаржитися, знаєш. У нас хоч є якісь доплати до пенсії є, пільги всілякі. А он сестра моя живе в селищі на Полтавщині — ціни такі самі, як у нас, а пенсія — одні сльози
Лідія Олексіївна живе скромненько, бо ж пенсіонерка. За продуктами намагається ходити зрання, коли в
— Соню… Волосся треба стригти. Зовсім… Але ти не журися, воно ж швидко відросте. А я тобі он, дивися, яку гарну хусточку дам… Брудними, впалими щічками дівчинки покотилися сльози. Настя й сама ледь стримувала плач, поки шматувала ті дитячі коси, а потім палила їх у грубі. Федір зайшов, побачив усю цю картину і тільки знову крекнув. Ех, дарма він Васька в дитинстві зовсім не прибив
— Боже мій, та в нас же своїх троє! Настя важко опустилася на старий
— Приєднуйтесь до трапези, пригощайтеся шашликом, — люб’язно запропонувала вона. — Я ж сама це все не подужаю. — Та, мабуть, не відмовлюся, — зам’явся чоловік. — Я зараз рибки в’яленої принесу. Тамара безтурботно розсміялася, голос її задзвенів, мов срібний дзвіночок. Кирило, який саме примчав на берег на велосипеді, похмуро насупився, побачивши, як батько випиває з чужою жінкою
Негаразди в родині Михайлюченків таки довели їх до розлучення. — Йди з хати, Сергію,
— От такий у мене темперамент, — так колись спокійно пояснив Данило, коли Оксана випадково застукала його на свекрушиній дачі. — А Светка… це сім’я, це святе. Вона в мене то при надії, то з немовлям на руках, то ночами недосипає біля колиски. Я дружину бережу, кидати її не збираюся. Їй усього вистачає, повір мені. Гуляв, гуляю і буду гуляти. А як хочеш — іди й розказуй їй
— Мені її навіть шкода. Живе собі людина, старається, а за спиною таке робиться,
— Це ж так зручно: коли розтринькаєш усе, що заробила, батьки завжди тарілку супу наллють. Можна пересидіти: світло є, тепло, вода гаряча, холодильник повний, — зітхає Ангеліна, розповідаючи про сестру. Того дня, рівно о десятій ранку, у двері несподівано подзвонили. На порозі стояла Яна з двома величезними баулами і посмішкою до вух
— Робота на себе, віддалено — це теж робота, і тут успіх залежить виключно
— Проходь уже, давай, там якраз сирники готові. — Сирники… — замріяно протягнув зять. — З варенням? — З варенням, з варенням, — усміхнулася Антоніна Михайловна. Поки Андрій наминав сніданок, жінка тихо за ним спостерігала. У народі кажуть, що теща із зятем мають воювати, як кіт із собакою. Але тільки не в їхній родині
Стук у двері пролунав саме в ту мить, коли Антоніна Михайлівна готувала собі сніданок.
— Людо, давай терміново вирішувати: я покупців на мамину квартиру знайшла! Дуже вигідні покупці. Мені зараз гроші потрібні. Олеся з чоловіком машину хочуть поміняти, та ще й декрет цей, та й іпотека висить. Продамо швиденько, гроші поділимо. Твої молодята візьмуть собі щось своє — однокімнатну чи студію, а може, навіть двокімнатну вдасться витягнути. А мої діти свої дірки залатають. — Я як стояла, так і сіла, — зізнається Людмила. — Оце так поворот
— Вона мені заявила, що я на комуналці добряче зекономила, та й узагалі —
А Олена Вікторівна раптом подумала, що й не найгірший у неї зять. Ну так, не так багато допомагає, як її чоловік допомагав свого часу. Зате він заробляє набагато більше і не п’є, як пив її чоловік. Та й явно в нього ніяких коханок немає, видно ж, що Ірину любить. І стала вона думати, як би сплавити дочку назад
— Дякую, люба! Олексій встав з-за столу і вийшов із кухні. А Іринина мама,

You cannot copy content of this page