Життєві історії 0
— Тож виходить, це не вам треба було робити зліпки? — жахнулася Леся, її щоки залив рум’янець, — Чому ж ви мовчали? — А я я я я ннне встиг, я ж заїкаюся, — з винуватим виглядом сказав чоловік, — Але я вам дуже вдячний, адже ви просто якась чарівниця, справжня зубна фея! Я дуже боюся лікувати зуби, але коли ви до мене притулилися, я зрозумів, що з вами я готовий на все
Коли у Лесі питали, ким вона хоче бути, дівчина зазвичай болісно червоніла і розгублено
Життєві історії 0
— Мрії почекають, — у голосі з’являється твердість. — А мама — ні. Тиша. Ігор дивиться на студентку — свою найкращу ученицю — і розуміє: рішення прийнято остаточно. Ніякі доводи не допоможуть
— Ігорю Михайловичу, можна до вас? — Світлана стоїть у дверях кабінету, стискаючи в
Життєві історії 0
Суп-харчо був такий апетитний, наваристий, від нього віяло не просто чудовим запахом, а справжнім домашнім затишком. Володя обожнював смакувати домашню їжу. Його чекають, для нього готують — хіба це не щастя?
Більше двадцяти літ Тетяна зціпивши зуби терпіла, що чоловік її, мов прив’язаний, бігав до
Життєві історії 0
— А що, якщо тато розлюбить нас? І взагалі про нас забуде? — Цього не станеться, — впевнено сказала Олена. — Діти — це найголовніше в житті будь-якого батька. Тато вас дуже любить. — Але ж він тепер вас любить. Значить, нас менше
— Олено, Кирило знову не зробив домашнє завдання з математики, — повідомила дев’ятирічна Соня,
Життєві історії 0
— Тітонько Женю, за що вони так із нами вчинили? – у голосі Ліди був такий біль і образа, що Євгенія Іванівна здригнулася. — Твої батьки чудові люди, дівчинко моя, я їм вдячна за те, що виростили тебе. Благаю, не засуджуй їх, пізно про це думати
— Тітонько Женю, вітаю! Це Ліда, Галинчина донька. Ви, мабуть, і не пам’ятаєте мене,
Життєві історії 0
— Ми з мамою своє насіння висаджували завжди, я вам теж привезла. Ось огірочки, дрібні й без колючок, які обіцяла, а це динька, солодка-солодка, її мама дуже любила, теж взяла. — Сумуєш? — Запитуєте… Дуже. — У мене є секрет, на тижні дізналася, але нікому я ще не говорила, все чекаю слушного моменту
— Боже мій, а хто ж тебе заміж гнав? Хто тебе силоміць до цього
Життєві історії 0
Сміялися, що коли дітей їм годувати принесли, у них бирки були погано до ручок прив’язані, і вони самі перев’язали. Невже вони тоді своїх доньок і переплутали? Ларка завжди була реготуха безтурботна, та й Галина, хоч і хороша господиня, але бачить теж погано. Тепер дівчаткам тринадцять скоро, як вони сприймуть, якщо дізнаються, що їхні матері й батьки їм чужі?
— Мені б таких батьків, як у тебе, Віро. Я б завжди відмінно вчилася
Життєві історії 0
— Я не знала нічого, оговтатися не встигла, як Борис з нею розписався знову. Просто приїхала одного разу брата провідати, привезла гостинці деякі з дачі, а двері мені відчинила Тома. Цвірінькає мило так, мовляв, зрозуміла, що Борис в її житті — це і є справжнє, що вона тепер з ним до кінця, що буде доглядати, дивись, поживе довше
— Вони десять років уже не жили разом, невже ти думаєш, що там якась
Життєві історії 0
— Ні, мамо, у нас не роздільний бюджет, усі витрати спільні, і збираємо ми зі спільних грошей. У сенсі, з наших зарплат. З моєї та Софії, а гроші від її квартири йдуть їй, точніше, вона їх на мамин рахунок одразу запустила. Теща на карту отримує гроші, куди далі складає — не знаю
— Назбирують, але повільно ті накопичення йдуть, — відповідає на запитання про те, чи
Життєві історії 0
Сашко посміхався як дитина, побачивши на підвіконні кухні свій букет у вазі. — Є! – грюкнув він у долоні, і затанцював по кімнаті. Тепер двічі, а то й тричі на тиждень він передавав Лізі через свого посильного то квіти, то коробки цукерок або зефіру, бентежачи дівчину та вганяючи її у фарбу
Сашко був у чудовому гуморі. Батьки йому придбали невеличку квартиру в двоповерховому будинку, зовсім

You cannot copy content of this page