— Сідай снідати, доню, сирники вже готові, — сказала Алла Вадимівна і вміло робила вигляд, що не помічає невдоволення невістки. — Ага, дякую. Сніданок саме до речі
— Доброго ранку, доню, — лагідно промовила свекруха. — Доброго, — невдоволено мовила Анжела,
У будинку — все ніби завмерло в часі: те ж планування, запах старовини й затишку, сонце на підвіконні. Тільки меблі трохи новіші, та телевізор сучасний, що вибивається із загальної атмосфери
— Мамо, ну коли вже розберемо горище? — Оленка, мов заведена, знову повертається до
— Знаю я таких подруг, — обурювався він. — Мабуть, підете в клуб і будете там з чоловіками фліртувати! — Що за дурниці, Дімо, — щиро дивувалася Оксана, — ми просто посидимо в кафе, побалакаємо, попліткуємо й розійдемося
День весілля для Оксани став найщасливішим у її житті. Все пройшло так, як вона
— Привіт, малятко, — шепоче він, відчуваючи, як серце наповнюється незвіданою раніше ніжністю. — Я твій дідусь. І я буду поруч. Обіцяю тобі, моє сонечко
— Олексію Вікторовичу, документи готові, — секретарка кладе на стіл товсту теку. — Завтра
— Мамо, ти серйозно хочеш їхати кудись сама? — обурено запитав В’ячеслав, коли Антоніна Петрівна поділилася з ним своїми намірами. — Ти ж уже не молода, це небезпечно. А гроші… Ти ж знаєш, мені потрібна нова машина. Ти могла б допомогти
Антоніна Петрівна, наша Тося, все життя була для всіх опорою. Вона постійно працювала і
— Костю, ти тільки не хвилюйся. Я, як ти й просив, на виріст Ані купила. Вона зараз 37 носить, а це 38. На пару зим має вистачити. — Що? На пару зим? Та чоботи мають бути такі, щоб 10 років проносила, щоб і школу, і інститут у них закінчила, і заміж у них же вийшла
— Це що ти таке купила?! — чоловік грізно навис над дружиною з дитиною
— Там тобі сподобається. Будеш ніжитися на травичці, слухати спів пташок, щодня їсти стиглі ягідки. Ритуля жила в передчутті чогось гарного. На дачі справді було чудово. Лялька пробіглася по клумбах, обнюхала перші весняні квіти. Які ж вони були запашні
Маленьку сіреньку кішечку Ритулі подарувала подруга. Маленька красуня дуже сподобалася добрій молодій жінці. —
На столі стояла тарілка з яєчнею. Син посмажив для неї. Людмила опустилася на стілець і розплакалася. Вона згадала, як учора ввечері сиділа у дворі під дощем і молила когось там, у небі, про допомогу. — Господи, Дякую… Більше ніколи… Лиш би пробачив… Дай сил і час усе виправити
Людмила вийшла з під’їзду. Очі були наповнені сльозами. Дійшла до лавки на дитячому майданчику
— От уже невісточка в мене — золото! — продовжувала свекруха, сяючи від щастя. — Інша б і за чуба свого чоловіка драла, якби дізналася, що він такі гроші на маму витрачає. А ви з ним — просто подарунок долі
— Ну що, поїдеш до мами на дачу? — запитав мій благовірний, намагаючись зробити
“Ми ж разом спимо, та й зарплата в тебе вдвічі більша – ти під сорок тисяч отримуєш, а я лише пʼятнадцять”. А він мені: “Збирай на свій матрац, якщо так треба. Я нічого не вкладатиму. Я ж і так у цій квартирі ремонт зробив, меблі купив. Хоч вона тобі від діда й дісталася, але я сюди вже стільки вклав, що, можна сказати, повноцінним господарем тут став
Було колись, що робила я касиром, хоч і приносила ця робота більше грошей, ніж

You cannot copy content of this page