— Гарного ви сина виховали, — говорив під час зустрічі сусідці Всеволод. — Ну, ви останні кілька років не менше за мене його виховували. — Вже вибачте, — зітхнув він. — Та хіба я злюся? Йому потрібен був нормальний чоловік в оточенні. Хтось на кшталт наставника хоча б. А в нас із цим напруга зараз. Вже боялася навіть, що він кривою доріжкою піде
— Не хочу я з тобою спілкуватися! Ти поганий! Не любиш мене й не
— Льошенько, ну ж бо, з’їж пиріжок за прабабусю! Бачиш, який він рум’яний! Пухляшам треба добре їсти, щоб сильними бути! — повторювала вона, підсовуючи йому під самий ніс жирний пиріжок із м’ясом. Олексійко, якого Оксана завбачливо погодувала принесеним із собою овочевим пюре, капризував і відмовлявся
— Дякую, — сказала Оксана крізь сльози, дивлячись на розмиті вогні нічного міста за
— Ну, раз ти вже такий дорослий і все розумієш, то я тобі відкриюся. Ти навіть не уявляєш, як приємно дарувати подарунки. Особливо своїм найдорожчим і найулюбленішим людям. Тому що бачиш, як вони щасливі й усміхаються, а це — найдорожче у світі. Віриш?
Ігор любив непомітно дарувати невеликі подарунки своїм шкільним друзям. Як це? А підкладав їм
— А сьогодні не іменини, а гендер-паті! — Партія? Яка партія? — Та не партія, а ПА-ТІ, свято, значить, — підключився усміхнений Кирило. — Сьогодні ми дізналися, що в нас син буде
«У житті завжди має бути місце святу!» — вважала Аріна і всіма силами намагалася
Це була помилка. Моя помилка, визнаю. Давай миритися! — Я з тобою й не сварилася, — вона теж сіла за стіл. — Як дитина? Здорова? Росте? Добре їсть? — Не кепкуй! — поморщився Олексій. — Та я серйозно. Ти ж хотів дитину… Чи вже награвся? — А це не моя дитина
— Слухай, давай тільки без цих «концертів», добре? — Олексій гидливо поморщився, дивлячись, як
— Дарина купує нам чипси, газовану воду та суші на вечерю. А твої котлети та супи вона називає «сільською їжею». У неї все смачніше. Добра, весела мачуха, яка дозволяє порушувати правила, завжди виглядатиме привабливіше
— Годі істерик, Іро! Дарина ставиться до них, як до рідних! Це ти їх
«Це ж моя сім’я! — дивувалася вона. — Як від них можна втомитися? Я їх люблю, вони люблять мене!» — і з гордістю демонструвала фото дорогого букета, який Сергій подарував їй на річницю весілля
І чоловік Сергій, і син-підліток Матвій не переставали повторювати, як сильно вони люблять свою
Я прожила у шлюбі сорок років, ти — п’ятнадцять. Я завжди була щаслива й вільна, ти — вічно нещасна. Мене чоловік носив на руках, тебе — принижував та ігнорував. Я свого чоловіка поховала, твій від тебе утік. Ну і як тобі такий розклад?
— Мамо, мене Костик кинув! — Таня захлиналася риданнями в слухавку. — Гарна новина!
— Ніяких братів! Ніяких сестричок! — чітко відкарбувала вона. — Обирай — або він, або я. Якщо він зʼявиться у нашій родині, я з ним щось зроблю. Або з собою. Удвох ми тут жити не будемо! — Я виростила чудовисько, — прошепотіла мама
— Яка гарна, — Денис узяв до рук світлину, що випала зі старого альбому.
— А образив ти мене за те, що я борщ недосолила! Так ось, знаєш, дорогий, сільничка на столі стояла! Не переламався б, сам собі досолив! Так ні, тобі ж треба було злість зігнати, ну, чи, не знаю, як це в тебе називається! А рушником, до того ж мокрим, та нижче спини! Це не лише боляче, а й принизливо
— Андрій каже, що правильно вихована дружина до відповідних правоохоронних організацій заяв не пише!

You cannot copy content of this page