Ось так, Тетянко, життя то раз – і пролетіло. От тільки лазив Федько по деревах, сорочині гнізда руйнував, а озирнутися не встиг… як того й дивись, щоб сорока гнізда на голові не звила. Вже немає в живих ні діда мого, ні батька з матір’ю, ровесники вже давно там
Дівчина сиділа на лавочці біля автовокзалу, чекаючи до самого вечора. Вона вже сходила до
У вітальні стояв величезний круглий стіл, за який три сестри й сіли. Катерина принесла з кухні чашки, чайник, заварник і коробку цукерок. Поки Тома мила руки, Марія прошипіла сестрі: — Приїхала в гості з порожніми руками, ось тобі й багачка. — Тому й багачка, що скупувата
— Ой, дивись, Маріє, Тамарка на таксі приїхала, багачка наша, — пробурмотіла Катерина, визираючи
У маленької Ганни-Софії, починаючи з імені, все дійсно цікаве і незвичайне. Вона поки не розуміє цього. У неї три набори бабусь і дідусів, у неї молоді та веселі батьки і взагалі, кажуть, що вона дуже дивним чином з’явилася на світ: не в лікарні, як усі діти, а коли мама з хрещеною пішли поливати квіти
— Іринко, Іринко, ти що робиш? — Галина Миколаївна стояла в передпокої, тримаючи в
— Мамо, а навіщо нам прабабуся, якщо у мене є бабуся Олександра і бабуся Любов? — заявила Ліза з претензією в голосі, наче щось не розуміла. — Як навіщо?! Вона моя рідна бабуся, а для тебе — прабабуся, в гості їде побачитися. Я ж розповідала тобі про неї
Ліза посадила свого улюбленого ведмедика в крісло і пригрозила йому пальчиком: — Ось тут
— Я… Я вам дуже вдячний. Ось, візьміть, будь ласка, — хлопець дістав усі готівкові гроші – близько трьох тисяч. — Не треба, — Сергій відсторонився. — Мені не гроші потрібні. — Але чому? Ви ж могли просто залишити гаманець собі… — Не моє, — просто відповів чоловік. — Іди давай
— Максиме, зізнайся, навіщо тобі це? — колега уважно дивився на Максима, — немає
— Ми не винні, що закохалися одне в одного, — запевняв її Дмитро, наче відмахуючись від провини. — Не треба було від’їжджати так надовго. Катерина не пробачила ні Дмитра, ні подругу. Вона не вимовила ані слова: просто зібрала свої речі й поїхала. І вони не спілкувалися довгих двадцять років
Коли Віра запрошувала Катерину в гості, вона плекала надію повернути втрачену дружбу, а не
— Хочу привітати тебе. Я сьогодні була в жіночій консультації. Шість тижнів. Скоро ти станеш батьком нашої другого дитини.  Степан здивовано подивився на дружину: — Ти збожеволіла! Я не хочу! Нам одного сина вистачить! Озирнися навколо, яке життя важке, а ти придумала другу дитину
Пізній вечір п’ятниці. Сина Тимка Олена відправила спати, хоч він і опирався, адже завтра
— Ну, як твої справи, двічі бабусю? — з порога усміхався Єгор Сергійович, — вся в бігах, у турботах… Так, не дожив мій син до весіль дочок. Але й не думав, напевно, що твої улюблені дівчатка так тебе ображати стануть. — Та що ти таке кажеш? З’їхав з глузду зовсім, чи що, Сергійович? — замахала руками Надя, — у нас все добре
Надія Іванівна була щаслива у шлюбі. Жили вони з чоловіком мирно й спокійно, виховували
— Привіт, імениннице! — радісно вигукнула Марина, почувши в слухавці слабке «алло?» давньої подруги, — з ювілеєм тебе! 50 років — не жарт! Життєвого досвіду вагон і ще пів життя попереду! Радості тобі! Щастя! Здоров’я
— Привіт, імениннице! — радісно вигукнула Марина, почувши в слухавці слабке «алло?» давньої подруги,
Наближалася ніч, а мати так і спала. Оленці здався підозрілим її довгий сон. Вона підійшла до неї, торкнула за плече й зрозуміла, що мати вже ніколи не прокинеться. Всіма скорботними клопотами займалася тітка Галина. Оленка не плакала, їй стало легше без матері. Щоправда, вона про це нікому не говорила
Оленка повернулася з коледжу. Вчилася вона на перукаря. Мати спала на дивані, відвернувшись до

You cannot copy content of this page