Життєві історії 0
— Там одкровення, фантазії різні. Я думала, що такою дурницею хлопці страждають у підлітковому віці, а виявляється, ні. Дорослі сімейні чоловіки теж, виявляється, страждають. Пише про свою колегу. Детально. Як вона виглядає, як усміхається, як він уявляє… ну, всяке. Прямо розписує
Життя Алли останніми днями перевернулося догори дном. Вона вважала свій шлюб міцним і надійним,
Життєві історії 0
Досі до них, як приїдеш, у них і фіранки висять мамчині, і каструлі її на кухні, і білизна постільна нова, що мати берегла, Галя собі залишила, все в хід пішло. — Буду я ще витрачатися, не викидати ж нове, — бурчить Галя, — Еге, багатство залишила, ганчірки та каструлі, та будинок старий
Коли Наталка зібралася заміж за парубка з села, батьки її спершу намагалися відмовити. —
Життєві історії 0
— І взагалі, знаєш, Анатолію, я завжди ціную в людях доброту і людяність, незважаючи на успіхи і кар’єрний ріст. А ти, виявляється, молодець, не забуваєш коріння, це важливо. Та й я ось, бачиш, теж не чужий своїм стареньким, ходімо, відвідаємо їх разом, а то лежать тут, мабуть, синів чекають
Анатолій Іванович сидів на важливому засіданні у директора, коли йому раптом зателефонували з незнайомого
Життєві історії 0
— Ти дарма не сподівайся, вони люди багаті, міські, вони за тебе Даринку нізащо не віддадуть! Заберуть і відговорять, та й що їй тут у селі робити? — дивлячись на свого онука Левка, знову бурчала бабуся. — Та годі, ба, зараз часи зовсім інші. Це раніше так було, а зараз ніхто не дивиться, звідки ти, міський чи із села
Знову онука з сусідською Даринкою бачили, ходить такий щасливий, а в бабусі за нього
Життєві історії 0
— Ти чий? — з подивом запитала Ксенія, — і чому носиш мені квіти? — Я нічий, я мамин і татів, — усміхнувся хлопчик років семи, — а квіти наші, з палісадника. Валерка заплатив мені, на цукерки грошей дав і велів приносити. Та я й не один ношу. Ще й Сергійко, мій друг носить, і Олексій
Усе селище облетіла новина: приїхала нова фельдшерка, і їхній фельдшерсько-акушерський пункт знову продовжить роботу.
Життєві історії 0
— А чого гадати, м’ясо нині дороге, значить і сосиски дорогі. — Сто гривень! Шуро, чуєш, сто гривень. Ну, якщо вже точно, то 99 за кіло, ось як! — Михайло, розуміючи, що пенсія не гумова, за прикладом дружини, теж намагався заощаджувати
Михайло Трохименко привіз із міста сосиски. Два кілограми купив. Його дружина Шура аж зойкнула:
Життєві історії 0
— Ой, гляди, донечко, — мати присіла поруч, — як би потім не пошкодувати. Петрик же він непростий хлопець. Знаєш, як у народі кажуть: «Не той багатий, хто грошей назбирав, а той, хто з землею дружити не розучився»
Марійка сиділа на ґанку й фарбувала нігті в яскраво-червоний. Із сінника пахло свіжоскошеною травою,
Життєві історії 0
— Людо, хочеш, ображайся на мене, можеш навіть накричати і не розмовляти, але Ксенію я не візьму. Не зможу я, не витягну вже. І спати мені їх укладати ніде, і взагалі… Не знаю навіть, як і сказати, загалом, у твоєї сестри четвертий малюк на початку літа з’явиться, а троє старших до осені на мені
— Усі плани летіти шкереберть, — засмучена Людмила . — Я просто не уявляю,
Життєві історії 0
— Ну, от. Сама й знаєш усе, — не став відпиратися дід Петро, — а я потім віддам. І нікому про вас зі Славком не скажу, що він тебе бачив на річці майже голу… — Що? — Валя округлила очі і замахнулася на діда доріжкою, — що ти там міг бачити, старий пень, коли нічого й не було! Ось так і розносять плітки
Валентина та Олег були одружені п’ять років, а їхні стосунки й досі залишалися такими
Життєві історії 0
— Моя тобі порада: не називай директора на ім’я-по батькові, він цього не любить. Звертайся до нього просто «Макс». — Якось одразу не зможу, хоча б Максим. — Ну нехай Максим
— Вітаю, Максиме Володимировичу, а я до вас із заявою, мене в рекламний відділ

You cannot copy content of this page