Поруч із худим Василем Ганна виглядала повною протилежністю: якась вона пухка, пишна, чи що. Її мати, зітхнувши й перехрестившись, сказала, що іншого й годі чекати. А щоб не вікувати одній, краще вже за Василя — він чоловік добрий. А діти… діти виростуть
— Що, знову Нюра ганяє своїх? — донеслося з-за рогу. — Та які ж
— Ей, ти особливо не розʼїдайся, як мамка твоя. Ти дівка гарна, а Валентина, мати твоя, смачно готує, та тільки плаття на тебе моє теж скоро мале стане, якщо жерти багато будеш, ти чого себе псуєш?
Наталя тепер недолюблювала свою троюрідну тітку Тоню. Тоня хоч і тітка їй, а старша
Мама просила на комуналку — давала на комуналку, мама просила на зуби — допомагала на зуби. На окуляри нові? Тримай. Тільки потім помітила, що ні зубів, ні нових окулярів немає й сліду. Мама з грошей старшої доньки допомагала двом молодшим: у них же діти
— Нещодавно відкрито заявили, що я на чужу дитину витрачаюся, а рідним родичам не
— Мати все життя по чоловіках скакала, троє дітей, крім Іллі. І всі від різних чоловіків. Не працює, живе з новим співмешканцем. Просто мрія, а не зять, так? І вищої освіти у нього немає, коледж, і працював десь незрозуміло де
— Не буде в них життя, хоча й важко це визнавати мені, а Люба
— Я з гостинцями! — промовила жінка, сунувши зятю пакет із фруктами. — Тільки їх треба швидко їсти, а то зіпсуються. Де моя внучечка? — додала вона і майстерно перевела розмову на іншу тему. — Спить, — розгублено відповіла Наталя, не знаючи, як реагувати на слова та неочікуваний візит матері. — Вибачитися не хочеш?
Мати й донька вщент посварилися прямо на весільному торжестві, і все через дріб’язкову причину:
— Тож виходить, це не вам треба було робити зліпки? — жахнулася Леся, її щоки залив рум’янець, — Чому ж ви мовчали? — А я я я я ннне встиг, я ж заїкаюся, — з винуватим виглядом сказав чоловік, — Але я вам дуже вдячний, адже ви просто якась чарівниця, справжня зубна фея! Я дуже боюся лікувати зуби, але коли ви до мене притулилися, я зрозумів, що з вами я готовий на все
Коли у Лесі питали, ким вона хоче бути, дівчина зазвичай болісно червоніла і розгублено
— Мрії почекають, — у голосі з’являється твердість. — А мама — ні. Тиша. Ігор дивиться на студентку — свою найкращу ученицю — і розуміє: рішення прийнято остаточно. Ніякі доводи не допоможуть
— Ігорю Михайловичу, можна до вас? — Світлана стоїть у дверях кабінету, стискаючи в
Суп-харчо був такий апетитний, наваристий, від нього віяло не просто чудовим запахом, а справжнім домашнім затишком. Володя обожнював смакувати домашню їжу. Його чекають, для нього готують — хіба це не щастя?
Більше двадцяти літ Тетяна зціпивши зуби терпіла, що чоловік її, мов прив’язаний, бігав до
— А що, якщо тато розлюбить нас? І взагалі про нас забуде? — Цього не станеться, — впевнено сказала Олена. — Діти — це найголовніше в житті будь-якого батька. Тато вас дуже любить. — Але ж він тепер вас любить. Значить, нас менше
— Олено, Кирило знову не зробив домашнє завдання з математики, — повідомила дев’ятирічна Соня,
— Тітонько Женю, за що вони так із нами вчинили? – у голосі Ліди був такий біль і образа, що Євгенія Іванівна здригнулася. — Твої батьки чудові люди, дівчинко моя, я їм вдячна за те, що виростили тебе. Благаю, не засуджуй їх, пізно про це думати
— Тітонько Женю, вітаю! Це Ліда, Галинчина донька. Ви, мабуть, і не пам’ятаєте мене,

You cannot copy content of this page