— А ви знаєте, що сусід наш, з другого поверху, зовсім з глузду з’їхав.
Зазвичай у цей час Світлана Анатоліївна уже десятий сон додивлялася, але сьогодні, всупереч своєму
— А де мама!? — Сергій Іванович відчув недобре ще з порога: жовтий плащ
— Ой, та це ж просто голова обертом іде! — не тямилася від здивування
— Я, звісно ж, тішуся, що після стількох років Лев почав спілкуватися з Іриною,
Валентина обережно підіймалася сходами вагона, притримуючи сумку й озираючись на всі боки. Плацкарт був
— Вади-и-им, ти пам’ятаєш, що до нас завтра приїде моя мама? Іринка поралася на
— Я теж їй допомагати не можу, нічим. Вчора заїхали з донькою, а вона
— Я не розумію – ну добре, її і власні діти не розуміють, мої
Федір та Сергій навчалися в одному класі сільської школи. Клас був невеликий, усі дружили.