— Костю, ти тільки не хвилюйся. Я, як ти й просив, на виріст Ані купила. Вона зараз 37 носить, а це 38. На пару зим має вистачити. — Що? На пару зим? Та чоботи мають бути такі, щоб 10 років проносила, щоб і школу, і інститут у них закінчила, і заміж у них же вийшла
— Це що ти таке купила?! — чоловік грізно навис над дружиною з дитиною
— Там тобі сподобається. Будеш ніжитися на травичці, слухати спів пташок, щодня їсти стиглі ягідки. Ритуля жила в передчутті чогось гарного. На дачі справді було чудово. Лялька пробіглася по клумбах, обнюхала перші весняні квіти. Які ж вони були запашні
Маленьку сіреньку кішечку Ритулі подарувала подруга. Маленька красуня дуже сподобалася добрій молодій жінці. —
На столі стояла тарілка з яєчнею. Син посмажив для неї. Людмила опустилася на стілець і розплакалася. Вона згадала, як учора ввечері сиділа у дворі під дощем і молила когось там, у небі, про допомогу. — Господи, Дякую… Більше ніколи… Лиш би пробачив… Дай сил і час усе виправити
Людмила вийшла з під’їзду. Очі були наповнені сльозами. Дійшла до лавки на дитячому майданчику
— От уже невісточка в мене — золото! — продовжувала свекруха, сяючи від щастя. — Інша б і за чуба свого чоловіка драла, якби дізналася, що він такі гроші на маму витрачає. А ви з ним — просто подарунок долі
— Ну що, поїдеш до мами на дачу? — запитав мій благовірний, намагаючись зробити
“Ми ж разом спимо, та й зарплата в тебе вдвічі більша – ти під сорок тисяч отримуєш, а я лише пʼятнадцять”. А він мені: “Збирай на свій матрац, якщо так треба. Я нічого не вкладатиму. Я ж і так у цій квартирі ремонт зробив, меблі купив. Хоч вона тобі від діда й дісталася, але я сюди вже стільки вклав, що, можна сказати, повноцінним господарем тут став
Було колись, що робила я касиром, хоч і приносила ця робота більше грошей, ніж
— Це чому ти мені радіти пропонуєш? — відсахнулася від Поліни свекруха, і сльози у неї на очах тут же висохли, наче ранкова роса під сонцем. — Тому, що в мене онука від дочки немає? Це я повинна за це небеса дякувати, по-твоєму? У сестри твого чоловіка – горе, а тобі радісно? Як ти смієш
Найприкріше, що він те саме мені казав про всю цю ситуацію, а тепер теж
Я завжди ставилася до неї з повагою і враховувала її думку, не дозволяла собі заперечувати. Зрештою, якщо мати мого чоловіка стільки всього знає, чому б не прислухатися? У неї, безперечно, більше досвіду, більше мудрості, ніж у мене тоді
— Хіба хто міг передбачити, що все обернеться саме так? — зітхає Наталія Борисівна,
— А ти знаєш, у чому головний секрет хорошого керівника? — одного разу запитав Віктор Павлович, спостерігаючи за тим, як злагоджено працює «оновлений» відділ. — У чому ж? — щиро поцікавилася Аліна, відриваючись від ноутбука. — В умінні бачити людей такими, які вони є
Аліні Сергіївні виповнилося тридцять два — рівно того самого дня, коли вона вперше ступила
Я готувала їжу на шістьох дітей, прибирала за ними, стежила, щоб ніхто не посварився. Мої вихідні, які я мріяла проводити з родиною, перетворилися на нескінченний круговерть справ
Ми з чоловіком, Олегом, нещодавно переїхали до нового міста. Він завжди марив бути ближче
— Не могли ж ми з порожніми руками приїхати. Тут пляшечки з-під молока, я, як ви й казали, нічого не викинула, все вам привезла. В іншому пакеті упаковки з-під яєць. Я знаю, що ви у фермерів берете, ось і знадобляться. Ну а в третьому так, по дрібницях. Ми не користуємося, а викинути рука не піднялася
Рівно за два місяці по весіллі свекруха навідалася до молодих, не так щоб з

You cannot copy content of this page