Рідне Слово – Сторінка 91

Життєві історії 0

— Дякую, тітко Орисе, дякую. Я дуже змерзла, не знаю, скільки пройшла пішки, але йшла весь день. Це яке село, темно вже, я нічого не зрозуміла. Просто падала від втоми, от і постукала до вас. — Це Семенівка, село наше велике, а ти звідки?

— Мамо Орисько, ти як тут? Ми ось із Данилком проходили повз, ідемо з

Життєві історії 0

— Олесю, борщ є? Підігрій мені, часнику почисти, і хліба наріж побільше, домашнього хочеться! Олеся трохи скривилася, добре, чоловік її не бачив, але подумалося — ех, село! І пішла гріти борщ

— Олесю, я повернувся! Улянка вдома? — Владислав Григорович поставив сумку в коридорі, —

Життєві історії 0

— Наталю, віднеси її, будь ласка. Мені до пенсії два роки залишилося. Не хочу я проблем. Наталя віднесла Лізу. Але не на вулицю, а до себе в підсобку. «Як можна кішку в дощ на вулицю…» — не розуміла вона

— Олено Степанівно, а чому Ліза на вулиці? Там же дощ іде! — Наталя

Життєві історії 0

Він став бігати по ліжку і клювати кішок, які раптово стали сонними. Потім він злетів і пролетів на кухню, де пару хвилин безладно мотався по плиті та столу поряд, після чого… Сів на вентиль, що відкриває газ! І протягом деякого часу повертав його то туди, то сюди. Закривши таки краник, він повернувся до спальні і сів на підвіконня

Граф – так назвали маленького пташеня. Вороненя… Чоловік знайшов його на вулиці перед будинком.

Життєві історії 0

— Справа не у стосунках, а в її дурній звичці все всім розповідати. Щоб у домі не сталося, за дві години про це знає вся округа. Вона буквально сідає й обдзвонює всіх своїх знайомих. Розповідає все докладно, в деталях

Олена увійшла до квартири подруги з таким виглядом, ніби з нею сталося щось надзвичайне!

Життєві історії 0

Оленка зʼявилася на світ влітку, у самісінький розпал жнив, було тепло, тому й вижила. Малесенька була така, немов те кошенятко. Мати їй в перервах, між перевертанням сіна, дала життя. Відлежалася під берізкою, загорнула дівчинку в нижню спідницю, поклала та побігла далі працювати. Увечері глянула – жива. Ну що робити, довелося забирати

— Бабуню, дивись, яка кішка цікава! — Ой, онученько, та в чому ж її

Життєві історії 0

Ключ у замку скрипнув, і я відчула недобре — пахло яблучним пирогом Тамари Іванівни, який я не переношу через корицю. Вона стояла біля плити, в моєму фартуху, наспівувала. На столі — її пиріг

Ми з Сашком одружилися три роки тому, і спершу все здавалося ідеальним. Його мама,

Життєві історії 0

Ігор знав, що ця красива тітка, яка приїжджає раз на рік і привозить купу подарунків, і є його справжня мама, але… любив він тітку і її вважав матір’ю, про що й сказав, коли йому виповнилося дванадцять. — Мені байдуже, чуєш… Для мене ти мама

Ігор знав, мати недолюблює його Ірину. Але не запросити не міг. — Ігорчику, а

Життєві історії 0

— Ви не уявляєте, Віро Іванівно, як важко жити з вашим сином. Він абсолютно не розуміє елементарних речей. Навіть туалетом, вже вибачте, користуватися не вміє. Сто разів доводиться повторювати йому одне й те ж. А толку — ні-я-ко-го

— Терміново приїжджайте! — у голосі невістки Віра почула не тільки наказ, а й

Життєві історії 0

— Ах, ось воно що… — здивувалася Валентина, — та ти дружину привів. Так ось кому шматки їжі тягав. Треба ж! Рито, глянь-но! Мій кіт одружився

Валя присіла відпочити на ганку своєї дачі. Весна ставала дедалі теплішою та сонячнішою. Поки