Рідне Слово – Сторінка 94

Життєві історії 0

Усіх жінок бабуся ділила на коштовних перлин і безбарвний пісок. Вона садовила онука за стіл, пильно стежачи, щоб жоден пиріжок чи млинець не втік на подвір’я між обідами, наливала йому запашний чай чи парне молоко у велику білу кружку, розцяцьковану червоним горошком, сідала поруч і повчала

Третя наречена за останні півроку зникла з життя Павла, наче ранковий туман. Цього разу

Життєві історії 0

— Це добре, що ви такі, – раділа мати Лілі, – чи це не щастя? Будуєте своє гніздо, ось і дитинка скоро буде. А це – величезна радість

Ліля на думку матері засиділася в дівках. Жінка раз у раз спонукала доньку завести

Життєві історії 0

Тамара Петрівна спробувала ще раз налагодити контакт: організувала виписку невістки, з кульками, квітами, квартиру прикрасила. Звичайне «Аааа…» невістки списала на погане самопочуття, три дні вдома син був, потім вона прийшла зранку. Зварила обід, приготувала вечерю, переодягла онука, погойдала на руках

Різниця між онуками в Тамари Петрівни — два роки та місяць. Старшому онукові зараз

Життєві історії 0

— Зелений ти ще, щоб мені вказувати, думаєш начальником поставили, то будеш тикати мені й премію урізати… — Рот затули, навчися спочатку розмовляти, – різко відповів Валерій, – неук сільський

“Ех, і покружляти ні з ким”, – зітхнув подумки Валерій, оглядаючи знайомий зал сільського

Життєві історії 0

— Синочку, твоя наречена — моя ровесниця. Навіщо тобі така стара? Навколо повно дівчат твого віку. Я своєї згоди на цей шлюб не дам. А якщо не послухаєш матір, то знай, відречуся від тебе! Клянуся

— Синочку, твоя наречена — моя ровесниця. Навіщо тобі така стара? Навколо повно дівчат

Життєві історії 0

Тітка Валя, у старій каракулевій шубі, на якій уже неодноразово перешивали ґудзики, бо з кожним роком їй дедалі важче й важче було влізти в неї. Дядько Борис в пижиковій шапці з радянських часів, місцями яку вже побила міль. Їхня шістнадцятирічна донька Віка в блискучій куртці і в червоних колготах. І восьмирічний Сергійко з водяним пристроєм у руках

Нарешті Мар’яна купила собі квартиру за іпотекою, хоч і не велику, однокімнатну, але тепер

Життєві історії 0

— Чисто у Вас як, затишно… — А ти думала, що в мене хатинка на курячих ніжках, як у Баби Яги? Та не бійся ти, знімай пальтечко своє, он, уся в снігу. І марш до печі, зігрійся трохи. Піч у мене хоч і величезна, але я молоденьких дівчаток не їм, засовувати тебе туди не буду, – розсміялася господиня

Ніч огорнула село. Клавдія вмостившись в великому кріслі займалася вʼязанням, але тишу розірвав наполегливий

Життєві історії 0

— Вчора суп був, сьогодні знову суп. Ти б мені м’яса посмажила хоч, мати. Мужик я чи як? Мужик, хто ж сперечається? Тільки пенсія в мене не велика. Комуналку заплати, за світло, за те, за інше, поки ліки куплю, ось і скінчилася пенсія

— Ой привіт, Тетянко. А це і є та сама Поліна? А я думаю,

Життєві історії 0

– Ти їстимеш? – Люба зайшла у кімнату. – Так, зараз йду, вибач. Рівень пройду, – відмахнувся Ігор

– Ігор, ти йдеш? Вечеря холоне, – гукнула з коридору Люба. – Принеси сюди.

Життєві історії 0

– А тобі що? Не настрибався ще, чи що? Ми з тобою пенсіонери. Хоч і молоді. А вона одягається, наче їй тридцять років, хоч теж у віці

Олександр Петрович одразу звернув увагу на нову сусідку у їхньому під’їзді. Жіночка приїхала місяць