Рідне Слово – Сторінка 95

Життєві історії 0

— Святкуємо, Павле Михайловичу. Тільки в нас цього року кожен зі своєю кутею, таке нове правило. Тож якщо раптом захочете приєднатися – захопіть собі з дому дванадцять страв чи чогось такого, на що господині сил забракло

— Привіт, Ніно. А ми тут мимо йшли, вирішили зайти. Уже, дивлюся, Різдво святкуєте?

Життєві історії 0

Ольга монотонно перебирала ягоди, не піднімаючи голови й не дивлячись на чоловіка. У повітрі зависла ніякова пауза, коли він увійшов. Так багато чого треба сказати один одному, поділитися, а розмова не йшла

Недобудований дім Марченки пригледіли ще давно й загорілися бажанням його купити. Взагалі-то він був

Життєві історії 0

– І тут новина, наша скупердяйка свекруха дала племінниці на меблі 150 тисяч, без віддачі, бо нещасна донька сестри розлучена, купила квартиру, поділивши спільну з чоловіком, треба ж найнеобхідніше купити, у неї ж дитина! Та годі, а в нас хто був? Кошеня?

«Я її слухаю і дивуюся, це вона взагалі говорить? Та, що нам три роки

Життєві історії 0

Ліночко, чи не бажаєш на риболовлю… Ну на риболовлю: природа, рибка, річка, багаття! — Василя несло, він хвилювався. — Що? Комарі? Так, є, є комарі, отакі-от, з кулак… Що? — повісив ніс Василь. — Куди йти? Не хочеш? Ну гаразд

Наталя поглядала на Василеві метушіння й тихенько усміхалася. Так, усміхалася, а що їй ще

Життєві історії 0

– І на брендах юні зараз знаються куди краще за нас. Для мене труси – то й труси, а ні, виявляється, є інші, які «правильної» фірми. І так у всьому. Дійшло до того, що істерики стала закочувати через те, що їй купили знову не те, – хитає Ірина головою. – А тут ще й початок навчального року, вона вже в липні в нас взялася вимагати новий телефон і якийсь наворочений рюкзак

– Навіщо мені та няня, коли такі обставини? Віддавати їй майже всю свою заробітну

Життєві історії 0

– Прости, синку, прости… Не потрібні мені зуби, потерплю, гаразд. Буду кашу їсти, що ж тепер? Ти тільки прости, не гнівайся, мені так хотілося ремонту, – схлипуючи, примовляла Марія Дмитрівна

– Мамо, ну хіба так роблять?! Якось несерйозно це! – Чому? Мені захотілося, і

Життєві історії 0

— Я вже все обміркувала. Жінка не повинна сидіти сама в хаті без чоловіка. Це неправильно. Анастасія повільно поставила кухлик на стіл, хоча хотілося жбурнути ним у свекруху. — І в чому, на вашу думку, проблема? Думаєте, вкрадуть?

— Тебе знову не було вдома вранці! Де ти волочилася? — Галина стояла у

Життєві історії 0

— До мене? Ні, дорогий. У своє гніздечко я можу запросити погостювати. Але не хочу обволікати себе побутом, борщами і шкарпетками. Не зараз. Я ж молодша за тебе. Хочу ще трохи насолодитися свободою. Ой, давай, до речі, я тобі скроні трохи підрівняю

— Кому ти будеш потрібна? Занедбана, зла! Я собі швидко знайду порядну жінку. Вона

Життєві історії 0

— Жити п’ять років із жінкою, щоб не платити за квартиру? Навіть одружитися з нею! Ти знаєш, це якесь просто збочення! Ще й образити її на прощання! А мати його, жінка, все це заохочувала! Цікаво, її чоловік теж не працює все життя? Вона все сама на собі тягне? Чи це син у неї голубої крові? Якісь моральні виродки, а не сімейка

— Тетянко, привіт… — голос Ольги в слухавці пролунав незвично стривожено. — Ти вдома?

Життєві історії 0

Думаєш, ніхто не знає, що ти зустрічаєшся з двома чоловіками сусідок по під’їзду одночасно? Працювати не пробувала? Від сім’ї гроші відриваєш! — Взагалі-то Інна не була впевнена, що це не плітки

Інна не боялася таких панянок, як Юлія. Адже вона все життя пропрацювала в школі