Рідне Слово – Сторінка 94

Життєві історії 0

— Що значить Петрові?! — вибухнув він. — Цьому шмаркачу, який тільки й знає, що у своїй техніці копирсатися? А як же я? Я ж останні три роки за нею як за малою дитиною

— Мамо, ну що там? Дізналася? — нетерпляче запитав Михайло, нервово стискаючи в руках

Життєві історії 0

– Светік, це твоя тітка Даша, сестра твоєї мами. Я чула, що з мамою сталося, ось і приїхала. У тяжку годину рідні люди мають підтримувати одне одного. Правда ж? Бідна ти, сиріточка наша… Як взагалі житимеш далі? Без мамки ж

– Привіт, Світланко, як у тебе справи? Дівчина здивовано подивилася на слухавку, вона не

Життєві історії 0

Донька Діана і зять Віктор салат притягли, піцу й суші замовили та торт великий. Бабуся морсу смачного наварила. Усе, як хотіла Світланка, адже це її іменини. Та й Максимко, її менший братик, теж усе це полюбляє

День народження Світланки святкували у квартирі дідуся й бабусі. Всім родичам так було зручніше.

Життєві історії 0

— Моя дружина, специфічна жінка, царство їй небесне… Хоча, думаю, вона в пеклі, і ми з нею там зустрінемося, — Дмитро продовжував реготати. — Вона дурепа! Хотіла здорові ніжки, але згоріла за три місяці. — Гей! Досить! Я можу допомогти. Можу повернути тобі ноги! Будь ласка, послухай

— Котику, знову твоя жінка телефонує. Скільки разів їй треба повторювати, щоб вона не

Життєві історії 0

Так і залишилася Світлана з бабцею й боргами. Манку знову довелося варити – і коштує недорого, і дівчата наїдаються. Щоправда, замість вершкового масла доводилося купувати спред, а варення – найдешевше в пакетах

Забрати бабу Валентину — це була Павлова ідея. Вона доводилася йому двоюрідною бабусею. Світлана

Життєві історії 0

Борис хруснув квашеною капустою, замахнув чарочку домашнього первачка й навіть не поморщився, підсунув тарілку з борщем і мовчки почав їсти. Олену — доньку Наталки від першого шлюбу — він терпіти не міг. За десять років спільного життя своїх двох завели, а ця — старша — не потрібна йому зовсім. Ні, спочатку потрібна була — як нянька

— Що, знову? — Знову, — тихо відповіла п’ятнадцятирічна Оленка. Сусідка Марійка обережно підняла

Життєві історії 0

— Он, рибу насмажила – чим не морське? — Звичайне якось, – з тугою дивлячись у вічі доньці, сказала Віра Іванівна. – Доведеться мені самій щось придумати… — Слухай, мамо, а давай я молоки лососеві приготую за своїм фірмовим рецептом – так смачно, що ніхто й не зрозуміє, що це молоки. Ну, ти знаєш, як я їх готую – добавки проситимуть

— Мамо, ну чого ти так метушишся? Не цариця ж до нас приїздить. Зрештою,

Життєві історії 0

– Мама перестала віддавати мені частину пенсії, – каже Лера обурено. – Ну, гаразд, місяць чи два не опустять нас за межу бідності. Але на постійній основі так само не можна. До того ж, мама почала потягувати навіть продукти з холодильника. Я ж не сліпа, та й склерозу в мене немає

Коли мама вся в сльозах зателефонувала Лері і сказала, що з Поліною та її

Життєві історії 0

— Нормально, так? На смітнику знайомиться! Прикольно в тебе виходить. Запал Анни одразу ж вичерпався, вона понуро глянула на доньку, відповідати не хотілося, інакше знову б розгорілася суперечка

— Коли ти вже речі свої навчишся прибирати? – Анна з докором дивилася на

Життєві історії 0

Хіба не можна на день народження квіти подарувати? У мене днями день народження був, не пам’ятаєш чи що? Букет на роботі шкода залишати, ось і принесла додому. Борис нічого не сказав, але схопив букет і жбурнув його до порога. Цей кидок розірвав дванадцять років фальшивого шлюбу

Своє перше кохання Надія довго згадувала. Вона була підлітком, коли почула у дворі пісні