Рідне Слово – Сторінка 95

Життєві історії 0

Малюк вклав мені в руку свою теплу м’яку долоньку. Ми з ним ішли й балакали. Він ставив тисячу запитань за секунду, я ледь встигав відповісти йому. Його цікавило все, від найменшого — чому літає метелик, до того, як влаштований цей світ. Ми балакали і сміялися, у мене було таке тепле почуття, ніби він мій… брат, чи що

Я того літа страшенно вскочив. А як інакше ще сказати? Попереднє літо було веселе,

Життєві історії 0

Одного дня Тамара зустріла сестру на ринку між рибними рядами. Та пройшла повз, не привіталася, навіть не подивилася в її бік. Тамара дуже засмутилася. Увечері жінка довго сиділа біля вікна, дивилася на порожню вулицю і думала: невже стільки років підтримки, допомоги, турботи нічого не варті, якщо одного разу відмовила?

Тамара за кухонним столом підраховувала свої фінанси. Нещодавно жінка багато витратила на зубні імпланти,

Життєві історії 0

— Це ви, Зоя? На фото молода були, а зараз… вибачте, насилу впізнаю ваше пом’яте обличчя! Дуже на двірника нашого скидаєтеся… Зоя Петрівна, хоч дама й вихована, рикнула: — А ви, громадянине, на знімку — кучерявий Аполлон, а на ділі — лисий карлик! Де ж ваше волосся, дозвольте запитати? Три волосини стирчать, і то сиві

Зоя Петрівна, дама пʼятидесяти трьох рочків, самотня, але не зламана життям, мешкала в однокімнатній

Життєві історії 0

— Я навіть не пам’ятаю, що готувала на той момент, — згадує Оля. — Донька зайшла на кухню, зблідла, як стіна, і метнулася до туалету, а потім і вранці бігала. Ну я ж не дурепа, серце йокнуло від здогадки, запитала, відповідь була ствердна

— А що чоловік? — втомлено махнула рукою Ольга. — Чоловік ні пари з

Життєві історії 0

— Та мама салат мені сунула п’ятиденний… він якийсь підкислий уже був наче. Я після обіду замість кабінетного крісла в туалеті просидів, ледве живий вийшов, — з досадою промовив Олексій

Вікторія сиділа на дивані й гортала сторінки журналу, коли двері квартири відчинилися, і всередину

Життєві історії 0

Того ж дня вона купила собі червону рибку, улюблений сир, йогурти, фрукти — і тепер могла спокійно з’їсти все сама, не побоюючись, що хтось «випадково» все з’їсть за один раз. І навіть наступного дня Світлана відкрила холодильник і побачила, що все лежить на своїх місцях, нічого не зникає за ніч

Світлана завжди вважала себе дбайливою господинею. Вона звикла до ладу, до того, що продукти

Життєві історії 0

— Моя дочка хвора! Її може не стати в щомиті. Їм потрібна допомога! Допоможіть їм! Прошу! Ольга намагалася зрозуміти, як їй реагувати. В очах чоловіка читався відчай, здавалося, ще кілька секунд і він буквально заплаче

Ольга йшла з роботи, занурена у свої думки. Вона перебирала події дня, на роботі

Життєві історії 0

— Мамо, я тобі ромашок нарвав, – у кулачку 5-ти річного сина букет із трьох квіточок, – я хотів ще один букет нарвати, але раптом у мене буде братик, а я не знаю, чи можна хлопчикам дарувати квіти. — Можна, – впевнено каже мій чоловік, погладжуючи мій живіт, – ось ти колись подарував мені найкращу квітку на землі, твою матусю

— Я от не розумію, у тебе взагалі є хоч якась гордість?! – почула

Життєві історії 0

— Здрастуй, доню, — жінка потягнулася до неї, мабуть, обійняти хотіла чи за руку привітатися, але потім зупинилася, — я твоя мати. — Ага, здрастуйте. Немає в мене матері, і не було ніколи

— Жінко, ви до кого? — Олена незнайомців на порозі свого дому не любила,

Життєві історії 0

— Ось уже точно: два чоботи пара, – махнула рукою баба Шура, – один рудий, інша кульгає. Зовсім задражнять їх злі безсердечні люди. — А ти їх не слухай. Мало хто язиком що меле. На себе нехай подивляться. Чи все у них то на місці

— Ну от і що ж мені з онуком робити? – скаржилася баба Шура