Перед весіллям мені наснився сон, що я йду дорогою, з одного боку колоситься жито, з іншого — чорна земля, наприкінці дороги вийшла на пагорб, унизу було гарне місто із золотими куполами, але я повернулася назад цією дорогою

Розповім історію кохання всього мого життя, може, вона ще матиме продовження. Мені вже 60 років. Живу все життя в Україні.

Коли мені було 18 років, моя знайома, з іншої країни (Польші), весь час хотіла мене познайомити зі своїм братом, але я не надавала цьому значення, в той же час вона писала і йому, для того, щоб нас познайомити, але не вдалося .

Минуло трохи часу, на танцях мене запросив хлопець і одразу ми прикипіли одне до одного, до ранку не могли наговоритись, як не дивно, але це і був брат моєї подруги, який за тисячі кілометрів приїхав погостювати до сестри.

Так ми самі того не знаючи та познайомилися. 10 днів чистого кохання пролетіли непомітно, 2,5 року листування (навчання, його служба), писали одне одному по 3-4 листи на тиждень, часом по 5-10 сторінок.

Десь у цей час мені наснився сон, ніби я йду вночі, а мій коханий мене наздоганяє і гукає: «Лада, Лада» і пробігає повз мене. Я після сну не зрозуміла, чому він мене Ладою кликав, лише через багато років я дізналася, що Лада і є кохана, дружина.

Я також згодом захопилася цією давньою релігією. Він приїхав до мене після армії, але так вийшло, що злі люди оббрехали мене його сестрі, він повірив, я образилася. Він поїхав, ох молодість, ох гордість.

На вокзалі прощалися та розуміли, що робимо дурість. Я йому слідом написала листа, одумалася, просила повернутися. Сестра його теж поїхала. Відповіді не надійшло.

Я згодом вийшла заміж. Перед весіллям мені наснився сон, що я йду дорогою, з одного боку колоситься жито, з іншого — чорна земля, наприкінці дороги вийшла на пагорб, унизу було гарне місто із золотими куполами, але я повернулася назад цією дорогою.

До речі, моє життя пройшло тією стороною, де чорна земля, дуже важка. Якось уночі якась сила підняла мене з ліжка, всередині все кричало його ім’я. Вранці я зрозуміла, що щось сталося з ним.

Я за все життя кілька разів писала листи, відповіді не було. Минуло 40 років, і через соціальну мережу я знайшла його сестру, ми зателефонували одна одній. Вона плакала і розповіла, що все життя він мене пам’ятав, носив моє фото, дружина його злилася та ревнувала.

І ось за багато років ми зустрілися. Виявилося, що життя наше було наче дзеркальне: в один час ми змінювали роботу, в один і той же час міняли місця проживання, в один і той же час я розійшлася з чоловіком, а він з дружиною, правда, заради дітей повернувся.

І, виявляється, був час, що він після зради дружини хотів покінчити з життям, і в останню хвилину, щось утримало його, серед ночі моя душа кричала його ім’я, це був той момент з мого сну. Виявилося, що його батько був язчником (ось звідки Лада), листи мої його мати приховала, не хотіла заважати його сім’ї.

При зустрічі я зрозуміла, чому після розлучення я не змогла більше влаштувати своє життя, весь час моє серце було зайняте ним. Ми не разом, я його розумію, діти онуки, та й я хворію, а навіщо моїй дочці ще одна літня людина. Його діти також не хочуть нашого спілкування.

Але є ще одна містика. Тоді в молодості він подарував мені зірочку на небі і перше запитання після розлуки було: «А ти пам’ятаєш зірочку?» Пам’ятаю.

Зараз раптом серед ночі прокидаюся і якась сила підводить до вікна, і я дивлюся на неї, вранці виявляється, водночас дивився на неї, і це повторювалося неодноразово. Одночасно беремо телефони до рук, щоб зателефонувати, написати смс, а між нами 3 тисячі км.

Та після 40 років ми таки зустрічалися, було почуття, що ми прожили весь час однією душею, розуміли одне одного без слів. Тепер я знаю, що означає друга половинка.