Я, як і всі дівчата, працюю, чоловік так само працює. Разом 2 роки, рік із них в офіційному шлюбі.
Перед весіллям я змінила роботу на ту, яка ближче до душі (пов’язана з авто), плюс до цього я у свої вихідні займаюся нарощуванням вій. Рішення зіграти весілля було виваженим та обдуманим.
До весілля з чоловіком були чудові стосунки, завжди були комплемінти, увага і таке інше. Після весілля десь за місяць все змінилося.
На мене чоловік просто перестав зважати, жили як сусіди. Я з ним постійно про це розмовляла, у відповідь тільки чула те, що він зміниться та інше, але змінювався він лише на тиждень, далі все по колу, знову розмови та обіцянки.
А на новому робочому місці мені став приділяти увагу чоловік. Я приймала його залицяння, оскільки чоловікові не було до мене справи, і я була на межі розлучення (чоловік знав, що хотіла розлучитися з ним, але нічого не робив).
Спочатку це було просто миле спілкування, обід за одним столом, щоранку він мені приносив різні смаколики, взимку в ожеледь супроводжував мене до роботи. На Новий рік подарував обручку з білого золота і кликав із собою зустріти Новий рік у Києві (відмовилася).
Далі був приємний час проведення разом, поцілунки (близькості не було). Загалом, тривало все протягом чотирьох місяців, я тягла час, постійно чогось боялася, та й чоловіка було шкода.
Зрештою, цей чоловік просто втомився на мене чекати і слухати мої обіцянки (сама винна), у результаті наші стосунки закінчилися. Ми працюємо разом, і я відчуваю напругу між нами, мені здається, що він ще має якісь почуття, а я зрозуміла, що люблю його і мені зараз дуже важко.
Не розумію, що робити і як бути далі. Думала поговорити з ним і зізнатися у своїх почуттях, але дуже боюся безглуздо виглядати в його очах і отримати відмову. Як не розумію.
