Пишу свою історію на сайт попросити поради та допомоги. Питання стосується моєї доньки, їй 18 років, у листопаді виповниться 19 років. З дитинства вона пасивна, нічого не хотіла в житті. Я боролася з цим як могла. Зараз моїх сил немає так далі жити.
Переїхала з другим чоловіком на іншу квартиру (рідний батько моєї доньки позбавлений батьківських прав, дочка його не знає і ніколи не бачила). Працювати Таня не хотіла та не хоче. Просто лежить на ліжку, нічого не роблячи, а на мої зауваження, мовляв, треба в будинку допомогти прибратися реагує агресивно (сльози, крик, грюкає дверима і може замахнутися на мене кулаками).
Багато разів я її влаштовувала на роботу, в результаті телефонують менеджери, скаржаться, що покинула і втекла з роботи, не доопрацювавши зміну, і на них наклали штраф. І це було неодноразово. Потім гірше.
Почала обманювати, мовляв, їй не заплатили. А нещодавно в черговий раз збирається вранці на роботу, їжі з собою бере і задоволено збирається йти. У цей час телефонує менеджер запитує, що сталося, чому Таня розрахувалася.
Виходить, вона брехала мені, що ходить на роботу і досить довго, а сама одна по місту гуляла, бо подруг у неї і друзів немає. Раніше я з нею справлялася, а зараз як стала повнолітньою, не слухає, робить усе по-своєму.
Пробувала через інтернет консультуватися з психологом, мені відповіли, що жоден психолог не візьметься за таке. Що мовляв, все життя виховувати дитину соціально не адаптованої, важкої у спілкуванні, що це тяжке випробування і не кожен таке витримає.
Сказали, що зараз дочка доросла, змінити себе свої звички, крім неї ніхто не може, і я для неї зробила що могла. Може, у когось була схожа ситуація? Будь ласка, напишіть, як ви впоралися.
Всі знайомі навіть чоловік кажуть одне й те саме, що їй все байдуже на все і на всіх, що вона не працюватиме так і сидітиме на моїй шиї. Родичі з мого боку не високої думки про неї (скаржаться, що стосунки у неї свинське)!
Що мені робити? Гнати доньку з дому? А куди їй іти? Нема куди!
