Не розумію, як вийти з глухого кута у відносинах, — ми вже не ті, ким були раніше. Ми разом майже шість років. На початку стосунків я був успішнішим у роботі, краще виглядав, радів життю. Вона була «батарейкою», душею будь-якої компанії. Зараз від нас колишніх майже нічого не залишилося.
Ми рідко щиро посміхаємося, рідко проводимо час разом не вдома, а коли проводимо – це просто галочка, обов’язок. У нас майже немає друзів, сексу у стосунках також мало. Його не хочеться у принципі.
У новорічну ніч ми обговорювали, що почали дивитися по-різному на багато речей і настав час вирішувати, що робити з цими відносинами, чи є сенс рухатися далі.
Я відчуваю величезну прихильність, теплоту та душевну близькість. Хоча вже не знаю, що таке кохання і чи існує воно. Розлучитися після стільки років — складний крок, за яким лише біль та страх. Не розумію, як усе налагодити, як знову побачити щасливу жінку.
Я боюся зробити неправильний вибір, боюся витратити час людини і не зробити її щасливою. Вона старша за мене, це накладає додаткову відповідальність. Я не розумію, як жити.
Той лютневий вечір починався цілком буденно. За вікном лютувала хуртовина, безжально замітаючи снігом втомлене місто,…
Три роки мого життя просто випали в чорну діру. Три роки я була безкоштовною, безвідмовною…
Надія розливала по глибоких тарілках густий, ще з обіду настояний борщ. Аромат на кухні стояв…
— А ти не боїшся отак відразу на мужика насідати? Сполохаєш же, втече від тебе…
Ганна втомлено опустилася на стілець, обхопивши долонями чашку з гарячим чаєм. За вікном мрячив холодний…
— Мамо, усього пару-трійку років, — просив Арсеній. — Ні! — Ну чому?! — Та…