Не розумію, як вийти з глухого кута у відносинах, — ми вже не ті, ким були раніше. Ми разом майже шість років. На початку стосунків я був успішнішим у роботі, краще виглядав, радів життю. Вона була «батарейкою», душею будь-якої компанії. Зараз від нас колишніх майже нічого не залишилося.
Ми рідко щиро посміхаємося, рідко проводимо час разом не вдома, а коли проводимо – це просто галочка, обов’язок. У нас майже немає друзів, сексу у стосунках також мало. Його не хочеться у принципі.
У новорічну ніч ми обговорювали, що почали дивитися по-різному на багато речей і настав час вирішувати, що робити з цими відносинами, чи є сенс рухатися далі.
Я відчуваю величезну прихильність, теплоту та душевну близькість. Хоча вже не знаю, що таке кохання і чи існує воно. Розлучитися після стільки років — складний крок, за яким лише біль та страх. Не розумію, як усе налагодити, як знову побачити щасливу жінку.
Я боюся зробити неправильний вибір, боюся витратити час людини і не зробити її щасливою. Вона старша за мене, це накладає додаткову відповідальність. Я не розумію, як жити.
Валентина Василівна Ткачук мешкала на другому поверсі звичайної старої п’ятиповерхівки. Знаєте, з тих затишних будинків,…
На кухні в Оксани вирувало життя. У духовці саме підрум’янювалася домашня піца, щедро посипана тягучим…
Я стою в темному коридорі власної квартири, боязко прислухаючись до звуків. З нашої кухні знову…
Знаєте, що найстрашніше в невеликих містах? Те, що твоє особисте горе рано чи пізно стає…
Оленка поверталася додому з поліклініки, і на душі в неї шкребли коти. Здавалося б, ну…
Знаєте, це таке дивне відчуття — у свої п’ятдесят з хвостиком по-доброму позаздрити власній майбутній…