Смішний та сумний роман моєї приятельки. Моя приятелька зателефонувала і просила дати їй пораду. Вона близько трьох місяців зустрічається із чоловіком. У нього свій добротний будинок, машина, забезпечений. Живе один.
Він приїжджає за Ірою до кінця роботи, везе її на інший кінець міста до себе додому. А потім повертає до району проживання. Вони жодного разу не спали разом усю ніч.
Бувало й так, що дорогою Іра просила купити щось перекусити, бо була голодна. Він давав їй грошей, але рівно стільки, скільки коштувала їжа. І навіть не соромився забирати здачу.
Чоловік не дарував квітів, подарунків, жодної романтики, одним словом. Лише близькість. Але близькість с із ним, за словами приятельки, була просто феєричною.
І ось після чергової зустрічі після повернення Іри додому в машині чоловік сказав, що йому накладно возити її туди-сюди, і що вона повинна сплатити йому хоча б витрати на бензин.
Моя приятелька була збентежена. Подзвонила мені. Я мало не розсміялася, бо для мене такі стосунки взагалі неприйнятні. Але вона вся у сумнівах.
Аліна забігла до супермаркету вже пізно ввечері, повертаючись із роботи. Хотіла взяти лише пакет молока,…
— Ну все, тепер можна й про поповнення думати. Андрій підійшов ззаду, по-господарськи обійняв її…
Моя кава давно схолола, вкрившись темною, гіркуватою плівкою. У кухні стояла така дзвінка тиша, що…
«Приїжджай, Ганнусю! Негайно! Я дуже чекаю! Ти маєш знати правду». Цей коротенький, написаний ніби поспіхом…
Я тримала чашку чаю обома руками. Звичка ще з дитинства, батькова. Тато завжди пив чай…
Братові Грицю стукнуло шістдесят п’ять. Зібралися в нього вдома чималим гуртом — чоловік п'ятнадцять: діти,…