Смішний та сумний роман моєї приятельки. Моя приятелька зателефонувала і просила дати їй пораду. Вона близько трьох місяців зустрічається із чоловіком. У нього свій добротний будинок, машина, забезпечений. Живе один.
Він приїжджає за Ірою до кінця роботи, везе її на інший кінець міста до себе додому. А потім повертає до району проживання. Вони жодного разу не спали разом усю ніч.
Бувало й так, що дорогою Іра просила купити щось перекусити, бо була голодна. Він давав їй грошей, але рівно стільки, скільки коштувала їжа. І навіть не соромився забирати здачу.
Чоловік не дарував квітів, подарунків, жодної романтики, одним словом. Лише близькість. Але близькість с із ним, за словами приятельки, була просто феєричною.
І ось після чергової зустрічі після повернення Іри додому в машині чоловік сказав, що йому накладно возити її туди-сюди, і що вона повинна сплатити йому хоча б витрати на бензин.
Моя приятелька була збентежена. Подзвонила мені. Я мало не розсміялася, бо для мене такі стосунки взагалі неприйнятні. Але вона вся у сумнівах.
Валентина Василівна Ткачук мешкала на другому поверсі звичайної старої п’ятиповерхівки. Знаєте, з тих затишних будинків,…
На кухні в Оксани вирувало життя. У духовці саме підрум’янювалася домашня піца, щедро посипана тягучим…
Я стою в темному коридорі власної квартири, боязко прислухаючись до звуків. З нашої кухні знову…
Знаєте, що найстрашніше в невеликих містах? Те, що твоє особисте горе рано чи пізно стає…
Оленка поверталася додому з поліклініки, і на душі в неї шкребли коти. Здавалося б, ну…
Знаєте, це таке дивне відчуття — у свої п’ятдесят з хвостиком по-доброму позаздрити власній майбутній…