Смішний та сумний роман моєї приятельки. Моя приятелька зателефонувала і просила дати їй пораду. Вона близько трьох місяців зустрічається із чоловіком. У нього свій добротний будинок, машина, забезпечений. Живе один.
Він приїжджає за Ірою до кінця роботи, везе її на інший кінець міста до себе додому. А потім повертає до району проживання. Вони жодного разу не спали разом усю ніч.
Бувало й так, що дорогою Іра просила купити щось перекусити, бо була голодна. Він давав їй грошей, але рівно стільки, скільки коштувала їжа. І навіть не соромився забирати здачу.
Чоловік не дарував квітів, подарунків, жодної романтики, одним словом. Лише близькість. Але близькість с із ним, за словами приятельки, була просто феєричною.
І ось після чергової зустрічі після повернення Іри додому в машині чоловік сказав, що йому накладно возити її туди-сюди, і що вона повинна сплатити йому хоча б витрати на бензин.
Моя приятелька була збентежена. Подзвонила мені. Я мало не розсміялася, бо для мене такі стосунки взагалі неприйнятні. Але вона вся у сумнівах.
Надія розливала по глибоких тарілках густий, ще з обіду настояний борщ. Аромат на кухні стояв…
— А ти не боїшся отак відразу на мужика насідати? Сполохаєш же, втече від тебе…
Ганна втомлено опустилася на стілець, обхопивши долонями чашку з гарячим чаєм. За вікном мрячив холодний…
— Мамо, усього пару-трійку років, — просив Арсеній. — Ні! — Ну чому?! — Та…
Я вже давно помітила одну дивну річ. Шлюби іноді розвалюються не від великих потрясінь. Не…
Я тільки зняла пальто в передпокої, коли з кухні донісся гучний гуркіт. Вова грюкнув порожньою…